Хворому на тромбофлебіт призначено комплексну терапію, яка діє на різні етапи тромбоутворення. Яке з перелічених засобів сприяє відновленню прохідності судини?

Чому це правильна відповідь

Фібринолізин (плазмін людський) є прямим протеолітичним ферментом системи фібринолізу, який утворюється в нормі з плазміногену під дією активаторів і специфічно розщеплює нитки фібрину в згустку на розчинні фрагменти деградації фібрину, що призводить до безпосереднього лізису вже сформованого тромбу. На молекулярному рівні плазмін гідролізує пептидні зв’язки в α- та β-ланцюгах фібрину, а також частково розщеплює фібриноген, фактор V і VIII, що додатково пригнічуючи подальше тромбоутворення. Саме ця пряма фібринолітична дія забезпечує реканалізацію закупореної судини, відновлення кровотоку та зменшення ішемії дистальніших тканин, що принципово відрізняє фібринолізин від усіх інших препаратів, які лише запобігають росту тромбу або його утворенню, але не здатні розчинити вже існуючий згусток. Фібринолізин вводиться виключно внутрішньовенно (краплинно або струминно повільно) в розведеному вигляді, швидко інактивується циркулюючими інгібіторами (α2-антиплазміном, α2-макроглобуліном), тому має коротку тривалість дії і потребує введення у великих кількостях або комбінації з гепарином для запобігання повторному тромбозу. Препарат не проникає всередину щільного старого тромбу, тому найбільш ефективний у перші години-доби після тромбоутворення, коли згусток ще пухкий і містить багато вологи. Основними показаннями є гострий тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії, гострий інфаркт міокарда (у минулому), тромбоз периферичних артерій. Найнебезпечнішим побічним ефектом є кровотечі, в тому числі внутрішньочерепні, тому препарат застосовують лише в умовах стаціонару з контролем коагулограми. У наведеній клінічній ситуації ключовим завданням є саме відновлення прохідності судини при вже існуючому тромбофлебіті, що можливо тільки за рахунок прямого розчинення фібринової основи тромбу. Жоден з інших препаратів не має фібринолітичної активності: неодикумарин і гепарин пригнічують синтез факторів згортання або зв’язують антитромбін III, ацетилсаліцилова кислота та дипіридамол блокують агрегацію тромбоцитів, тому всі вони є профілактичними або антикоагулянтними засобами, але не тромболітиками.