Хворому на гіпертонічну хворобу лікар запропонував засіб, який припиняє тромбоутворення, вводиться парентерально. Оберіть цей засіб:

Чому це правильна відповідь

pharm_krok_all_tests 180 Гепарин Гепарин є прямим антикоагулянтом, який застосовують для швидкого припинення/пригнічення тромбоутворення, і ключовою клінічною ознакою в умові є саме парентеральне введення. Фармакологічно це засіб, що впливає на систему гемостазу на рівні плазмових факторів згортання, забезпечуючи швидкий антикоагулянтний ефект, на відміну від пероральних непрямих антикоагулянтів, які потребують часу для розвитку дії через зміну синтезу факторів у печінці. У пацієнта з гіпертонічною хворобою питання “припиняє тромбоутворення” не про лікування тиску, а про профілактику/лікування тромбозу як ускладнення або супутнього стану, де потрібен керований швидкий антикоагулянт. Механізм дії гепарину є ферментно-опосередкованим: він зв’язується з антитромбіном III та різко підсилює його здатність інактивувати ключові серинові протеази каскаду згортання, насамперед тромбін (IIa) і фактор Xa (а також, меншою мірою, IXa, XIa, XIIa). Це зменшує утворення фібрину та пригнічує “підживлення” тромбу, тобто перешкоджає його росту й формуванню нових тромбів. Важливо розуміти причинно-наслідковий ланцюг: тромбін не лише перетворює фібриноген на фібрин, а й активує тромбоцити та інші фактори згортання, тому його пригнічення дає швидкий системний антикоагулянтний ефект. Фармакокінетично гепарин не застосовують всередину, бо він є великою зарядженою молекулою і не всмоктується у ШКТ; тому стандартні шляхи — внутрішньовенний або підшкірний, що прямо відповідає формулюванню “вводиться парентерально”. Початок дії при внутрішньовенному введенні практично швидкий, що дозволяє титрувати ефект у гострих ситуаціях або коли потрібно швидко досягти антикоагуляції. Елімінація відбувається через зв’язування з білками та клітинами, а також через ретикулоендотеліальну систему і нирки, тому відповідь може варіювати між пацієнтами; саме це лежить в основі необхідності лабораторного контролю антикоагулянтного ефекту для нефракціонованого гепарину. Регуляція ефекту і взаємодії для гепарину мають практичне значення, бо він підвищує ризик кровотечі, особливо при поєднанні з антиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, інгібітори P2Y12) або фібринолітиками, а також при станах зі схильністю до кровотеч. Специфічним антидотом є протаміну сульфат, який нейтралізує гепарин завдяки іонній взаємодії; це підкреслює, що протамін сам по собі не є “антикоагулянтом для зупинки тромбоутворення”, а є засобом для зворотного ефекту гепарину при передозуванні або кровотечі. Окремо важливе ускладнення — гепарин-індукована тромбоцитопенія імунного типу, при якій парадоксально може зростати тромбогенність; це не змінює правильності вибору в тесті, але пояснює, чому в клініці контролюють тромбоцити та уважно оцінюють ризики. Отже, правильність відповіді визначається двома “якорями” умови: пригнічення тромбоутворення і парентеральне введення. Це чітко вказує на прямий антикоагулянт швид