Хворому з травмою передпліччя під час репозиції кісток для міорелаксації введено дитилін. Повне відновлення тонусу та функції м’язів відбулося більш, ніж через годину. Чим можна пояснити значне подовження курареподібної дії препарату?

Чому це правильна відповідь

Дитилін (сукцинілхолін) є деполяризуючим міорелаксантом короткої дії, який викликає тривалу деполяризацію постсинаптичної мембрани нервово-м’язового з’єднання через активацію нікотинових холінорецепторів скелетних м’язів і подальше блокування передачі. Нормальна тривалість дії становить 5–10 хвилин, оскільки препарат швидко гідролізується в плазмі псевдохолінестеразою (бутирилхолінестеразою) до сукцинілмонохоліну та холіну, після чого слабкий метаболіт швидко інактивується. При генетично зумовленому дефіциті або атиповій формі бутирилхолінестерази (поліморфізм гена BCHE, частота гомозиготного носійства 1:3000) гідроліз дитиліну значно сповільнюється, що призводить до пролонгованої деполяризуючої блокади — тривалість дії може перевищувати 1–3 години з повною апное та необхідністю тривалої ШВЛ. Фармакокінетично дія дитиліну повністю залежить від активності плазмової бутирилхолінестерази, а не від ацетилхолінестерази синаптичної щілини чи печінкових ферментів мікросомального окиснення. Генетичний дефіцит бутирилхолінестерази є єдиною причиною значного подовження міорелаксації при введенні стандартної дози, тоді як у пацієнтів з нормальною активністю ферменту тривалість дії залишається короткою навіть при повторному введенні. Клінічно це вимагає обов’язкового визначення активності бутирилхолінестерази або проведення тесту з дибукаїном перед плановим застосуванням дитиліну, особливо при сімейному анамнезі пролонгованої апное після міорелаксантів. Саме генетичний дефіцит бутирилхолінестерази є класичною і єдиною причиною значного подовження курареподібної дії дитиліну понад годину, що чітко відрізняє його від інших міорелаксантів (неполяризуючих), які метаболізуються печінкою або виводяться нирками, і від препаратів, що залежать від інших ферментних систем.