У хворого після операції резекції шлунка на 2-3-й день не відновилася перистальтика кишок. Що потрібно призначити хворому для стимуляції функції шлунково-кишкового тракту?

Чому це правильна відповідь

Прозерин (неостигмін) є оборотним інгібітором ацетилхолінестерази, що призводить до накопичення ацетилхоліну в холінергічних синапсах, переважно в парасимпатичній нервовій системі та нервово-м’язових з’єднаннях. У шлунково-кишковому тракті прозерин посилює тонус і перистальтику гладеньких м’язів за рахунок стимуляції М3-холінорецепторів ентеральної нервової системи та безпосередньо на м’язових клітинах, активуючи фосфоліпазу С, підвищення рівня IP3/DAG та внутрішньоклітинного кальцію, що викликає скорочення поздовжнього та циркулярного шарів кишечника. Саме ця дія робить прозерин препаратом вибору для лікування післяопераційного парезу кишечника, атонії шлунка та сечового міхура після абдомінальних операцій, зокрема після резекції шлунка, коли рефлекторна перистальтика пригнічена через ваготомію, наркоз та запальні зміни. Фармакокінетично прозерин погано всмоктується при пероральному прийомі, тому при післяопераційному парезі вводиться підшкірно або внутрішньом’язово, швидко досягає холінергічних синапсів, дія починається через 10–30 хвилин і триває 2–4 години. Препарат не проникає через ГЕБ, тому не має центральних ефектів, але викликає виражену периферичну холіноміметичну дію: посилення секреції залоз, скорочення бронхів, брадикардію, тому при введенні часто комбінується з атропіном для блокади небажаних М-холіноміметичних ефектів. Клінічно прозерин є класичним засобом для відновлення перистальтики при динамічній кишковій непрохідності післяопераційного генезу. Саме інгібування ацетилхолінестерази з накопиченням ацетилхоліну та стимуляцією М3-рецепторів кишечника є єдиним механізмом, що ефективно усуває післяопераційний парез кишечника, тоді як інші перелічені препарати або блокують (атропін, циклодол), або не впливають на парасимпатичну іннервацію ШКТ.