Хворому 35-ти років для обстеження очного дна був призначений атропіну сульфат у вигляді очних крапель. Для відновлення акомодації йому закрапали пілокарпіну гідрохлорид, але це не дало бажаного ефекту Що є причиною відсутності ефекту?

Чому це правильна відповідь

Атропіну сульфат — конкурентний антагоніст мускаринових холінорецепторів (М₁–М₅), при закрапуванні в око блокує М₃-рецептори сфінктера зіниці та циліарного м’яза, викликаючи мідріаз і циклоплегію (параліч акомодації). Пілокарпіну гідрохлорид — прямий агоніст тих самих М₃-рецепторів, який у нормі викликає скорочення циліарного м’яза і сфінктера зіниці (звуження зіниці і спазм акомодації). При попередньому введенні атропіну рецептори залишаються зайнятими антагоністом, тому пілокарпін не може зв’язатися з ними і активувати — ефект повністю відсутній. Це класичний приклад конкурентного одностороннього антагонізму: антагоніст (атропін) повністю блокує дію агоніста (пілокарпін) на одних і тих же рецепторах), але агоніст не здатний витіснити антагоніст у терапевтичних концентраціях. Механізм на молекулярному рівні: атропін і пілокарпін конкурують за один і той же ортостеричний центр зв’язування М₃-рецептора, але атропін має значно вищу афінність і повільніше дисоціює, тому навіть при багаторазовому закрапуванні пілокарпіну рецептори залишаються заблокованими атропіном. Відновлення акомодації можливе лише після повного виведення атропіну (через 7–10 діб при одноразовому закрапуванні). Саме конкурентна природа блокади з високою афінністю атропіну пояснює відсутність ефекту пілокарпіну. Клінічно цей тип антагонізму використовується для подовження мідріазу при офтальмоскопії: атропін забезпечує тривалу циклоплегію, а спроби «зняти» її пілокарпіном неефективні. На відміну від двостороннього антагонізму (наприклад, адреналін і норадреналін проти фентоламіну), тут агоніст не може подолати блокаду, що і називається одностороннім (несурмонтованим) антагонізмом.