Хворий протягом двох тижнів отримував медикаментозну терапію з приводу психозу. Стан хворого поліпшився, однак невдовзі з’явилися ригідність, тремор, гіпокінезія. Який з перелічених препаратів викликає вказані ускладнення?

Чому це правильна відповідь

Аміназин (хлорпромазин) є типовим нейролептиком фенотіазинового ряду з потужною блокуючою дією на дофамінові D2-рецептори в нігростріарній системі; тривала блокада D2-рецепторів у чорній субстанції та смугастому тілі призводить до порушення балансу між дофамінергічною та холінергічною передачею, що клінічно проявляється ранньою екстрапірамідною дистонією — ригідністю, тремором спокою, гіпокінезією та брадикінезією (паркінсоноподібний синдром). Цей побічний ефект виникає у перші тижні терапії через пряме блокування постсинаптичних D2-рецепторів, що знижує дофамінергічний тонус і відносно підвищує холінергічний вплив у стриатумі. Аміназин має високу спорідненість до D2-рецепторів (більше 70 % зайнятості вже при терапевтичних дозах), тому екстрапірамідні розлади розвиваються частіше і вираженіше, ніж при застосуванні атипових нейролептиків. Фармакокінетично аміназин добре всмоктується при пероральному прийомі, має високу ліпофільність, проникає через ГЕБ, метаболізується в печінці (CYP2D6) з утворенням активних метаболітів, виводиться переважно нирками і з жовчю, період напіввиведення становить 15–30 годин, що сприяє кумуляції при тривалому прийомі. Екстрапірамідні порушення є дозозалежними і оборотними при зниженні дози або додаванні антихолінергічних коректорів (тригексифенідил, бипериден). Жоден інший препарат із представлених не викликає блокади D2-рецепторів у стриатумі: хлордіазепоксид — бензодіазепін, дифенін — протиепілептичний засіб, імізин — трициклічний антидепресант, сиднокарб — психостимулятор. Таким чином, лише аміназин як типовий нейролептик з високою антидофаміновою активністю викликає класичний паркінсоноподібний синдром при лікуванні психозу протягом двох тижнів.