У чоловіка 50-ти років раптово виникло сильне серцебиття, біль у серці, різка слабкість, підвищення артеріального тиску, пульс аритмічний, з дефіцитом. На ЕКГ виявлено відсутність зубців Р та різна тривалість інтервалів R-R. Яке порушення серцевого ритму в хворого?

Чому це правильна відповідь

Миготлива аритмія (фібриляція передсердь) характеризується хаотичною, асинхронною електричною активністю сотень мікро-re-entry вогнищ у передсердях з частотою 400–600 імп/хв, що унеможливлює скоординоване передсердне скорочення і призводить до повної відсутності зубців Р на ЕКГ. Передсердні імпульси досягають атріовентрикулярного вузла у випадковому порядку, де блокуються за рефрактерним механізмом, тому до шлуночків проходить лише частина імпульсів (зазвичай 100–180 за хвилину) з абсолютно нерівними інтервалами R-R. Саме нерегулярність шлуночкового ритму та відсутність Р-хвиль є патогномонічними ознаками фібриляції передсердь. Втрата передсердного «кіку» (вкладу передсердь у діастолічне наповнення шлуночків ≈20–30 %) та тахісистолія різко знижують хвилинний об’єм серця, особливо при вже існуючій патології міокарда, що клінічно проявляється раптовою слабкістю, болем у серці (ішемія міокарда через зниження діастолічного наповнення вінцевих артерій) та підвищенням артеріального тиску (катехоламіновий викид у відповідь на падіння серцевого викиду). Дефіцит пульсу виникає через те, що частина шлуночкових скорочень є настільки слабкими, що не створюють пульсової хвилі на периферії. При тривалій тахісистолічній формі фібриляції передсердь швидко розвивається тахікардіоміопатія з дилатацією камер і прогресуючою серцевою недостатністю, а також різко зростає ризик тромбоемболій через стаз крові в передсердях і особливо в вушку лівого передсердя. Поєднання клінічної картини раптового початку, аритмії з дефіцитом пульсу та характерних ЕКГ-ознак (відсутність Р і нерівні R-R) робить діагноз фібриляції передсердь єдиним правильним.