У хворої 45-ти років при електрокардіографічному обстеженні виявлено такі зміни: інтервал P — Q подовжений, при цьому випадає кожен другий або третій комплекс QRST. Яке саме порушення провідності серця спостерігається?

Чому це правильна відповідь

Описані електрокардіографічні зміни відображають тяжке порушення серцевої провідності, при якому електричні імпульси від передсердь не проводяться до шлуночків, що призводить до випадіння комплексу QRST після кожного другого або третього зубця P. Це є характерним проявом атріовентрикулярної блокади високого ступеня, коли функціональна ізоляція передсердь і шлуночків зумовлює втрату синхронного скорочення та критичне порушення серцевого викиду. Механізм ґрунтується на вираженому пошкодженні або дегенеративній перебудові провідної тканини атріовентрикулярного вузла та системи Гіса-Пуркіньє. На молекулярному рівні це пов’язано з ішемічним ураженням, фіброзними змінами, електролітними порушеннями та зміною каналопатій, що знижують натрієвий та кальцієвий ток, критично сповільнюючи або припиняючи проведення імпульсу. Імпульси, що виникають у синусовому вузлі, не можуть досягнути шлуночків, тому їхня активність забезпечується ектопічним ритмом нижчих центрів з низькою частотою. У клінічному плані це веде до вираженої брадикардії шлуночків, зниження систолічного викиду та перфузійного тиску, що може спричинити запаморочення, синкопе, серцеву недостатність або напади Морганьї-Адамса-Стокса. Гемодинамічне навантаження та гіпоперфузія тканин викликають компенсаторну активацію симпато-адреналової системи, але цього часто недостатньо для стабілізації кровообігу. Такий ступінь AV-блокади відображає завершену дезінтеграцію електрофізіологічної координації передсердь і шлуночків, тому шлуночки скорочуються за власним повільним ритмом, а передсердя продовжують працювати автономно. Саме наявність випаданих комплексів QRST при збережених зубцях P з фіксованим інтервалом P-Q вказує на функціональну дисоціацію і є вирішальним діагностичним критерієм. У контексті задачі ключовим є поєднання двох ознак: подовження проведення та регулярне випадіння шлуночкових комплексів, що не може бути пояснено частковим блоком або внутрішлуночковою затримкою. Це дозволяє однозначно віднести порушення до атріовентрикулярної блокади III ступеня.