До щелепно-лицьового відділення надійшов хворий з переломом нижньої щелепи. Було вирішено з’єднання кісток провести хірургічним методом під наркозом. Після внутрішньовенного введення міорелаксанту спостерігались короткочасні фібрилярні скорочення м’язів обличчя хворого. Який міорелаксант було застосовано?

Чому це правильна відповідь

Дитилін (сукцинілхолін, суксаметоній) — єдиний клінічно застосовуваний міорелаксант деполяризуючого типу дії. Він є аналогічний двом молекулам ацетилхоліну, з’єднаним разом, тому міцно зв’язується з постсинаптичними Н-холінорецепторами скелетних м’язів, викликає їх тривалу деполяризацію, відкриває натрієвих каналів і початкове скорочення окремих м’язових волокон. Це проявляється видимими короткочасними фібрилярними посмикуваннями (фасцикуляціями), особливо вираженими в м’язах обличчя, шиї, грудей і живота. Після цього настає стійка деполяризація мембрани, інактивація натрієвих каналів, неможливість подальшої деполяризації і розвивається флацидна міоплегія тривалістю 5–10 хвилин. На відміну від недеполяризуючих (антидеполяризуючих) міорелаксантів (тубокурарин, піпекуроній, рокуроній, векурониій), які просто конкурентно блокують Н-холінорецептори без початкової активації і не викликають фасцикуляцій, дитилін завжди супроводжується цим характерним клінічним феноменом. Саме наявність короткочасних фібрилярних скорочень м’язів обличчя після внутрішньовенного введення є патогномонічна для деполяризуючих міорелаксантів і дозволяє однозначно ідентифікувати препарат. Фармакокінетично дитилін швидко гідролізується псевдохолінестеразою плазми (бутіролхолінестераза), період напіввиведення становить 2–4 хвилини, тому дія коротка і не потребує реверсії. При генетичній атиповій псевдохолінестеразі (1:3000) гідроліз сповільнюється і виникає пролонгована апное (синдром Скуллі). Препарат вводиться тільки внутрішньовенно, швидко розподіляється у позаклітинній рідині, не проникає через ГЕБ і плаценту. Клінічно дитилін залишається препаратом вибору для швидкої інтубації (rapid sequence induction) завдяки найшвидшому початку дії (30–60 с) серед усіх міорелаксантів. Основні ускладнення — фасцикуляції з наступною м’язовою болючістю, гіперкаліємія (особливо небезпечна при опіках, травмах, нейром’язових захворюваннях), злоякісна гіпертермія. Саме поява фібрилярних скорочень м’язів обличчя після в/в введення є ключовою фармакологічною ознакою, що відрізняє дитилін від усіх недеполяризуючих міорелаксантів.