У хворого при проведенні наркозу виникли ознаки підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи: гіперсалівація, ларингоспазм. Введенням якого препарату можна було попередити небажані ефекти?

Чому це правильна відповідь

Атропіну сульфат є класичним неселективним конкурентним антагоністом мускаринових М1-, М2-, М3-холінорецепторів, повністю блокує ефекти ацетилхоліну на рівні парасимпатичних ефекторів (слинні, бронхіальні, шлункові залози, гладенькі м’язи бронхів, серце). Під час наркозу (особливо при використанні ефірного наркозу, тіопенталу, галотану, фторотану, кетаміну або міорелаксантів) часто виникає рефлекторне підвищення парасимпатичного тонусу, що проявляється гіперсалівацією, бронхоспазмом, ларингоспазмом, брадикардією. Премедикація атропіном повністю запобігає цим мускариноподібним ефектам, знижуючи секрецію залоз, розслаблюючи гладенькі м’язи бронхів і попереджаючи рефлекторні зупинки серця. Фармакодинамічно атропін діє виключно на М-холінорецептори, не впливаючи на нікотинові рецептори нервово-м’язових з’єднань, тому не порушує дію міорелаксантів і не послаблює глибину наркозу. Препарат швидко всмоктується, добре проникає через ГЕБ, дія настає через 1–2 хвилини після внутрішньовенного введення і триває 4–6 годин, що ідеально відповідає тривалості більшості операцій. Клінічно атропін є обов’язковим компонентом премедикації при загальній анестезії саме для профілактики парасимпатоміметичних рефлексів (гіперсалівація, ларингоспазм, бронхоспазм). Саме конкурентна блокада М-холінорецепторів атропіном є єдиним механізмом, що ефективно попереджає гіперсалівацію та ларингоспазм при підвищенні парасимпатичного тонусу під час наркозу.