Внаслідок короткочасного фізичного навантаження у людини рефлекторно зросли частота серцевих скорочень та системний артеріальний тиск. Активація яких рецепторів найбільшою мірою зумовила реалізацію пресорного рефлексу в цій ситуації?

Чому це правильна відповідь

Короткочасне фізичне навантаження активує механічні та метаболічні зміни в скелетних м’язах, що безпосередньо збуджує пропріорецептори, розташовані в м’язових веретенах і сухожилкових органах. Ці рецептори реєструють зміну довжини м’язів, напруження та швидкість скорочення, формуючи аферентний потік до центральної нервової системи. Аферентні імпульси від пропріорецепторів через спинний мозок надходять до стовбурових центрів кровообігу, зокрема до ретикулярної формації та судинорухового центру довгастого мозку. Регуляція реалізується на системному рівні через інтеграцію соматосенсорної інформації з вегетативними механізмами. Збудження судинорухового центру призводить до підвищення симпатичного впливу на серце і судини. Це реалізується через активацію β₁-адренорецепторів міокарда, що збільшує частоту серцевих скорочень, та α₁-адренорецепторів судин, що спричиняє системну вазоконстрикцію і підвищення артеріального тиску. Формування відповіді є швидким і випереджальним, оскільки пропріорецептори реагують уже на сам факт м’язової роботи, ще до значних змін газового складу крові або об’єму циркулюючої рідини. Це забезпечує адекватне кровопостачання органів у перші секунди навантаження. Зворотні зв’язки з боку барорецепторів у цій фазі не пригнічують реакцію, оскільки центральна команда та пропріоцептивна аферентація тимчасово зсувають налаштування барорефлексу на вищий рівень тиску. Саме тому активація пропріорецепторів працюючих м’язів є провідним механізмом пресорного рефлексу в описаній ситуації.