У хворого поперечний розрив спинного мозку нижче VI грудного сегменту. Як внаслідок цього зміниться дихання?

Чому це правильна відповідь

Дихання в спокої забезпечується ритмічною активністю пре-Бьотцінгерового комплексу в вентральній респіраторній групі довгастого мозку, який генерує базовий ритм через взаємодію експіраторних та інспіраторних нейронів з реципрокним гальмуванням. Цей центральний генератор ритму розташований у стовбуровій частині мозку та не залежить від спінальних шляхів нижче шийних сегментів для спокійного дихання. На органному рівні основними дихальними м’язами в спокої є діафрагма, іннервована діафрагмальним нервом з сегментів C3–C5, та зовнішні міжреберні м’язи з верхніх грудних сегментів. Поперечний розрив нижче Th6 перериває низхідні кортикоспінальні та ретикулоспінальні шляхи до нижніх міжреберних м’язів та м’язів живота, але зберігає інтактними шляхи до діафрагми та верхніх міжреберних м’язів. Регуляція спокійного дихання відбувається на стовбуровому рівні через тонічну активацію френічного мотонейрона з довгастого мозку, де центральні хеморецептори реагують на PaCO2, підтримуючи стабільну вентиляцію без участі нижніх грудних сегментів. Зворотний зв’язок від периферичних хеморецепторів та легеневих стретч-рецепторів надходить через блукаючий та язико-глотковий нерви безпосередньо до стовбура, минаючи спинний мозок. Втрата іннервації нижніх міжреберних м’язів та м’язів живота зменшує резервні об’єми при форсованому диханні, але в спокої діафрагма забезпечує достатню альвеолярну вентиляцію за рахунок власної роботи. Це пояснює відсутність суттєвих змін частоти чи глибини спокійного дихання при розриві нижче Th6, оскільки базовий ритм та основна інспіраторна мускулатура залишаються інтактними.