До приймального відділення доставлений хворий зі скаргами на сухість у роті, світлобоязнь та порушення зору. Шкіра гіперемійована, суха, зіниці розширені, тахікардія. При подальшому обстеженні був встановлений діагноз: отруєння алкалоїдами красавки. Який із лікарських засобів доцільно застосувати?

Чому це правильна відповідь

Отруєння алкалоїдами красавки (атропін, гіосциамін, скополамін) спричиняє класичну картину блокади М-холінорецепторів у центральній і периферичній нервовій системі: мідріаз, параліч акомодації, сухість слизових, тахікардія, гіперемія та сухість шкіри, гіпертермія, збудження ЦНС. Ці речовини є конкурентними антагоністами мускарину на М1-М5-холінорецепторах. Єдиним ефективним способом усунути периферичні та частину центральних ефектів атроїнової блокади є підвищення концентрації ацетилхоліну в синаптичній щілині, що дозволяє йому конкурувати з алкалоїдом за зв’язування з рецептором. Прозерин (неостигміну метилсульфат) є оборотним інгібітором ацетилхолінестерази четвертинного амонієвого типу, погано проникає через ГЕБ, але надійно блокує фермент у нервово-м’язових синапсах та парасимпатичних ефекторних закінченнях, що призводить до накопичення ендогенного ацетилхоліну і часткового подолання блокади М-холінорецепторів у серці, гладеньких м’язах бронхів, ШКТ, слинних залозах, циліарному м’язі та синусовому вузлі. Механізм дії прозерину полягає у карбамілюванні активного центру ацетилхолінестерази з утворенням оборотного комплексу, який гідролізується значно повільніше, ніж ацетилхолін, тому тривалість інгібування становить десятки хвилин-години. Це забезпечує швидке зменшення мідріазу, відновлення секреції слинних і бронхіальних залоз, нормалізацію ЧСС і послаблення делірію (через часткове проникнення підвищеної кількості ацетилхоліну в ЦНС при тяжкому отруєнні). Прозерин не впливає на Н-холінорецептори нервово-м’язового синапсу в терапевтичних дозах при отруєнні атроїном, тому ризик м’язових фасцикуляцій мінімальний. Фармакокінетично препарат вводиться парентерально (підшкірно, внутрішньом’язово або повільно внутрішньовенно), має низьку біодоступність при пероральному прийомі через четвертинну амонієву групу, не метаболізується CYP-системою, виводиться нирками у незміненому вигляді, тому при нирковій недостатності потрібна корекція дози. Саме конкурентний характер блокади М-холінорецепторів алкалоїдами красавки робить інгібітор холінестерази препаратом вибору, оскільки фізостигмін (який проникає через ГЕБ) застосовується лише при вираженому центральному антихолінергічному синдромі, а прозерин є безпечнішим і достатнім при переважанні периферичних симптомів. Клінічно прозерин швидко зменшує тахікардію, сприяє звуженню зіниць і відновленню зору, усуває сухість у роті та гіпертермію центрального генезу.