Прозерин при системному введенні підвищує тонус скелетних м’язів. Фторотан викликає релаксацію м’язів і послаблює ефекти прозерину. Який характер взаємодії прозерину та фторотану?

Чому це правильна відповідь

Прозерин (неостигмін) підвищує тонус скелетних м’язів шляхом оборотного інгібування ацетилхолінестерази, що призводить до накопичення ацетилхоліну в нейром’язовому синапсі та посилення стимуляції постсинаптичних нікотинових холінорецепторів (н-холінорецепторів м’язового типу). Фторотан (галогенований інгаляційний анестетик) чинить пряму міорелаксуючу дію на рівні скелетного м’яза та центральної нервової системи, не взаємодіючи з холінергічними структурами: він потенціює GABA-A-рецептори та гліцинові рецептори в спинному мозку, пригнічує пресинаптичне вивільнення збуджувальних медіаторів, знижує чутливість постсинаптичної мембрани до ацетилхоліну та безпосередньо зменшує скоротливість м’язових волокон через вплив на внутрішньоклітинний транспорт Са2+. Таким чином, два препарати діють на різні мішені та різні ланки скоротливого акту, але кінцевий фізіологічний ефект (тонус скелетного м’язатотально протилежний. Така взаємодія називається непрямим функціональним (фізіологічним) антагонізмом: один засіб посилює, а інший пригнічує одну й ту саму фізіологічну функцію (тонус скелетної мускулатури), але через різні рецептори та різні механізми, без конкуренції за одну й ту саму мішень. При цьому фторотан послаблює або повністю усуває ефект прозерину, а не навпаки, що типово для анестетиків при комбінованій анестезії. Фармакодинамічно непрямий функціональний антагонізм є класичним прикладом взаємодії між антихолінестеразними засобами та інгаляційними анестетиками, а також між холіноміметиками та центральними міорелаксантами. У клінічній практиці це враховується при виході з анестезії: для усунення залишкової міорелаксації після фторотану (або інших галогенованих анестетиків) ефективно застосовують саме прозерин у поєднанні з атропіном. Саме відсутність конкуренції за один рецептор чи фермент і протилежна дія на одну фізіологічну функцію через різні ланки робить взаємодію прозерину та фторотану саме непрямим функціональним антагонізмом, на відміну від конкурентного (атропін–прозерин), неконкурентного (мівакурія–прозерин) чи прямого функціонального (адреналін–гістамін) антагонізму.