У хворого з верхнім типом ожиріння тривало відзначалися артеріальна гіпертонія, гіперглікемія, глюкозурія. Смерть настала від крововиливу у головний мозок. Під час патоморфологічного дослідження виявлені базофільна аденома гіпофізу, гіперплазія кори наднирників. Який найбільш вірогідний діагноз?

Чому це правильна відповідь

У хворого розвинулася хвороба Іценка-Кушинга, зумовлена базофільною (кортикотропною) аденомою передньої долі гіпофіза, яка автономно продукує надлишковий АКТГ через мутації гена USP8 або GNAS, що призводять до порушення деубіквітинування та постійної активації EGFR-сигналу в кортикотрофах. Підвищений АКТГ стимулює MC2-рецептори пучкової та сітчастої зон кори наднирників, викликаючи їх двобічну дифузну гіперплазію та гіперсекрецію кортизолу, а також частково андрогенів наднирникового походження. Хронічна гіперсекреція кортизолу активує глюкокортикоїдні рецептори в печінці, скелетних м’язах і жировій тканині, що призводить до посилення глюконеогенезу, протеолізу, ліполізу в периферичних тканинах та одночасного ліпогенезу в центральних депо (обличчя, шия, тулуб). Розвивається катаболічний ефект на білковий обмін (атрофія м’язів, остеопороз, стрії), перерозподіл жиру з верхнім типом ожиріння («місяцеподібне обличчя», «клімактеричний горбик»), інсулінорезистентність через інгібування GLUT-4 та гіперглікемія з глюкозурією (стероїдний діабет). Гіперсекреція мінералокортикоїдів та 11-дезоксикортикостерону зумовлює затримку натрію, гіпокаліємію та артеріальну гіпертонію, а андрогени викликають гірсутизм та вірилізацію. Найтяжчим ускладненням є гіпертонічна ангіопатія з ураженням судин мозку, що призводить до розриву аневризм або крововиливу в мозок, що й стало причиною смерті. Патоморфологічна знахідка базофільної аденоми гіпофіза та двобічної гіперплазії кори наднирників є патогномонічною для хвороби Іценка-Кушинга і відрізняє її від синдрому Кушинга (екзогенний глюкокортикоїдизм) та ектопованої АКТГ-секреції (зазвичай немає гіперплазії наднирників).