Хвора похилого віку хворіє на цукровий діабет 2-го типу, який супроводжується ожирінням, атеросклерозом, ішемічною хворобою серця. При цьому виявлена базальна гіперінсулінемія. Запропонуйте хворій адекватне лікування:

Чому це правильна відповідь

Глібенкламід належить до сульфонілсечовини ІІ покоління і є препаратом вибору при цукровому діабеті 2 типу у пацієнтів похилого віку з ожирінням та вираженою базальною гіперінсулінемією. Механізм дії полягає у зв’язуванні зі специфічним субодиничним білком SUR1 АТФ-чутливих калієвих каналів мембрани β-клітин підшлункової залози, що призводить до закриття каналів, деполяризації мембрани, відкриття потенціалзалежних кальцієвих каналів, підвищення внутрішньоклітинного Са²⁺ та екзоцитозу інсулінвмісних гранул. Таким чином глібенкламід стимулює фізіологічну інсуліновую секрецію у відповідь на глюкозу, але головне — відновлює втрачену першу фазу інсулінового викиду, яка характерно відсутня при ЦД 2 типу. У пацієнтів з ожирінням та метаболічним синдромом базальна гіперінсулінемія є маркером збереженої (або навіть підвищеної) секреторної функції β-клітин, тому саме препарати, що посилюють інсуліновий викид (сульфонілсечовина), є найбільш ефективними та патогенетично обґрунтованими. Глібенкламід має високу спорідненість до SUR1, тривалу дію (до 24 год), значний пострецепторний ефект і добре знижує як базальну, так і постпрандіальну глікемію. Фармакокінетично глібенкламід майже повністю всмоктується в ШКТ, на 99 % зв’язується з білками плазми, метаболізується в печінці до слабоактивних метаболітів, виводиться нирками та з жовчю, період напіввиведення 10–16 годин, що дозволяє призначати 1 раз на добу. У літніх пацієнтів з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна, але необхідний контроль гіпоглікемії. Клінічно глібенкламід залишається одним з основних пероральних цукрознижувальних засобів при ЦД 2 типу з ожирінням, особливо коли метформін протипоказаний або недостатньо ефективний. Основний ризик — гіпоглікемія, особливо у похилому віці, зумовлена тривалою дією та високою потужністю препарату. Саме наявність базальної гіперінсулінемії та збереженої функції β-клітин робить глібенкламід оптимальним вибором серед наведених варіантів.