Хворий тривалий час приймав глюкокортикоїди. Після різкої відміни препарату скаржиться на міалгію, підвищену стомлюваність, емоційну нестабільність, головний біль, безсоння, втрату апетиту, нудоту. Розвинувся синдром відміни глюкокортикоїдів. Призначення яких препаратів показано для корекції даного стану?

Чому це правильна відповідь

Тривале застосування екзогенних глюкокортикоїдів (преднізолон, дексаметазон та ін.) викликає негативний зворотний зв’язок на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову вісь: пригнічується секреція кортикотропін-рилізинг-гормону в гіпоталамусі та адренокортикотропного гормону в аденогіпофізі, що призводить до атрофії пучкової та сітчастої зон кори надниркових залоз і різкого зниження синтезу власних глюкокортикоїдів (кортизолу). Різка відміна препарату створює стан відносної надниркової недостатності, коли концентрація циркулюючих глюкокортикоїдів стає недостатньою для підтримки нормального метаболізму, гемодинаміки та стресової адаптації, що клінічно проявляється синдромом відміни: міалгіями, артралгіями, стомлюваністю, емоційною лабільністю, головним болем, нудотою, анорексією та в тяжких випадках – гострою наднирковою недостатністю з гіпотензією та колапсом. АКТГ (тетракозактид, синтетичний аналог адренокортикотропного гормону) діє через мембранні меланокортинові рецептори (MC2-R) клітин пучкової зони кори надниркових залоз, активуючи аденілатциклазу, підвищуючи рівень цАМФ і стимулюючи експресію генів ферментів стероїдогенезу (зокрема StAR-протеїну та CYP11A1), що відновлює синтез і секрецію власного кортизолу та в меншій мірі кортикостерону. При тривалій супресії екзогенними глюкокортикоїдами атрофована кора надниркових залоз зберігає здатність відповідати на АКТГ, тому введення АКТГ дозволяє поступово відновити фізіологічну продукцію глюкокортикоїдів без ризику додаткового пригнічення осі, яке неминуче виникає при повторному призначенні самих глюкокортикоїдів. Фармакокінетично АКТГ швидко гідролізується пептидазами, період напіввиведення становить лише кілька хвилин, тому зазвичай застосовують депо-форми (тетракозактид-депо) для імітації фізіологічного ритму секреції. Клінічно АКТГ є препаратом вибору саме для корекції синдрому відміни глюкокортикоїдів при тривалій терапії, коли потрібно стимулювати власну продукцію гормонів і уникнути пролонгованої супресії осі, яка виникне при відновленні терапії глюкокортикоїдами. Описана симптоматика (міалгії, стомлюваність, нудота, емоційна лабільність) є класичною для відносної глюкокортикоїдної недостатності після різкої відміни, а не для дефіциту мінералокортикоїдів чи катехоламінів, тому призначення АКТГ патогенетично обґрунтовано і дозволяє досягти поступового відновлення функції надниркових залоз без додаткового екзогенного пригнічення гіпоталамо-гіпофізарної системи.