Хворий з виразковою хворобою шлунка приймав антацидний препарат альмагель. Для лікування гострого бронхіту йому призначили антибіотик метициклін. Проте протягом 5- ти днів температура не знизилася, кашель і характер харкотиння не змінились. Лікар прийшов до висновку про несумісність ліків при їх взаємодії. Про який саме вид несумісності ліків йдеться?

Чому це правильна відповідь

Альмагель містить гідроксид алюмінію та магнію, які в шлунково-кишковому тракті утворюють колоїдний гель з високою адсорбційною здатністю та створюють лужне середовище. Метициклін належить до групи тетрациклінів і для всмоктування потребує утворення хелатних комплексів з двовалентними та тривалентними катіонами (Mg²⁺, Al³⁺, Ca²⁺, Fe³⁺). При одночасному прийомі з альмагелем іони алюмінію та магнію зв’язують метициклін у нерозчинні хелатні комплекси безпосередньо в просвіті шлунка та тонкого кишечника, що різко знижує біодоступність антибіотика (всмоктування може зменшитися на 80–90 %). В результаті концентрація метицикліну в плазмі залишається субтерапевтичною, антибактеріальний ефект не розвивається, температура не знижується, запальний процес у бронхах зберігається. Фармакокінетична взаємодія на етапі всмоктування є класичним прикладом несумісності антацидів, що містять алюміній і магній, з усіма тетрациклінами (доксициклін, тетрациклін, метициклін). Для запобігання взаємодії необхідно розводити прийом препаратів у часі щонайменше на 2–3 години, при цьому антацид призначають після антибіотика. Клінічно саме відсутність ефекту від антибіотикотерапії при збереженій чутливості збудника є типовим проявом цієї взаємодії. Саме фармакокінетична несумісність на етапі всмоктування через утворення хелатних комплексів є єдиним механізмом, що пояснює повну відсутність клінічного ефекту метицикліну на тлі прийому альмагелю.