Хворому призначено дигоксин. Через декілька днів виявлено ознаки передозування препарату, його вміст у крові значно перевищує верхню межу терапевтичної концентрації. Як називається такий варіант дії лікарських речовин?

Чому це правильна відповідь

Кумуляція — це поступове накопичення лікарського засобу або його активних метаболітів в організмі при повторних введеннях, яке перевищує швидкість елімінації і призводить до підвищення концентрації в плазмі та тканинах вище терапевтичного рівня з розвитком токсичних ефектів. Дигоксин є класичним прикладом препарату з вираженою матеріальною кумуляцією завдяки дуже довгому періоду напіввиведення (36–48 годин у осіб з нормальною функцією нирок, до 4–6 діб при нирковій недостатності), високому зв’язуванню з тканинами міокарда (коефіцієнт тканини/плазма до 70:1) і переважно нирковій елімінації в незміненому вигляді (60–80 %). При щоденному прийомі без корекції дози рівноважна концентрація досягається лише через 7–10 діб (5–7 періодів напіввиведення), тому в перші дні терапії можливе швидке накопичення до токсичного рівня, особливо у літніх, при зниженій клубочковій фільтрації або гіпокаліємії. Механізм кумуляції дигоксину пов’язаний не з фармакодинамічною толерантністю, а саме з фармакокінетичними особливостями: низький кліренс, великий об’єм розподілу (5–7 л/кг) і вузький терапевтичний індекс (0,5–2,0 нг/мл). Навіть незначне зниження ниркового кліренсу (вік, ХХН, взаємодія з верапамілом, аміодароном, спіронолактоном) різко подовжує період напіввиведення і сприяє кумуляції. Клінічно це проявляється типовими ознаками глікозидної інтоксикації: нудотою, блюванням, порушенням зору (ксантопсія), брадикардією, AV-блокадами, шлуночковими аритміями (двостороння шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків). У клінічній практиці кумуляція дигоксину є основною причиною передозування навіть при формально правильних підтримуючих дозах. Для її запобігання обов’язково проводять насичення поступово або з контролем рівня в крові, корекцію дози за кліренсом креатиніну (формула Cockcroft-Gault), уникнення гіпокаліємії та періодичний моніторинг концентрації дигоксину в плазмі. Саме кумуляція, а не звикання, тахіфілаксія чи лікарські взаємодії, є причиною перевищення терапевтичної концентрації дигоксину через декілька днів регулярного прийому, що чітко відповідає визначенню матеріальної кумуляції висококумулятивного серцевого глікозиду.