Хворому, що страждає на хронічний гепатит, для оцінки знешкоджуючої функції печінки було проведене навантаження бензоатом натрію. За виділенням якої речовини з сечею судять про знешкоджуючу функцію печінки?

Чому це правильна відповідь

При хронічному гепатиті страждає кон’югаційна (знешкоджувальна) функція печінки, яка оцінюється пробою Квіка–Питреса з навантаженням бензоатом натрію. Після введення бензоату натрію бензойна кислота в гепатоцитах спочатку активується до бензоїл-КоА за участю АТФ і бензоїл-КоА-синтетази (ACS) в цитозолі, потім у мітохондріях бензоїл-КоА кон’югується з гліцином за допомогою гліцин-N-ацилтрансферази (GLYAT) з утворенням гіпурової кислоти (N-бензоїлгліцину). Цей процес вимагає збереженої енергетики мітохондрій, достатньої кількості АТФ, функціонуючого транспорту бензоату через мембрани та нормальної активності ферментів, які локалізуються виключно в гепатоцитах. При хронічному гепатиті маса функціонуючих гепатоцитів зменшується, порушується мітохондріальна функція, знижується синтез АТФ і активність GLYAT, тому утворюється значно менше гіпурової кислоти. Гіпурова кислота є водорозчинною і швидко виводиться нирками в незміненому вигляді, тому її екскреція з сечею за 4–6 годин після навантаження прямо пропорційна збереженій кон’югаційній здатності печінки (у нормі 60–80 % введеного бензоату виводиться як гіпурат). Зниження екскреції гіпурової кислоти нижче 50 % свідчить про помірне, нижче 30 % — про тяжке порушення знешкоджувальної функції печінки і корелює зі ступенем фіброзу та цитолізу гепатоцитів. Жодна інша речовина з наведених варіантів не утворюється в печінці шляхом кон’югації бензойної кислоти з гліцином і не виводиться нирками як маркер цієї функції.