При отруєнні невідомим препаратом у пацієнта спостерігались сухість слизової оболонки рота та розширення зіниць. З яким впливом пов’язана дія цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Клінічні ознаки в задачі — сухість слизової оболонки рота та розширення зіниць — є класичними проявами периферичної антимускаринової дії. У нормі парасимпатична іннервація більшості екзокринних залоз і сфінктера/м’язів райдужки реалізується через ацетилхолін, який активує M-холінорецептори (мускаринові) на ефекторних клітинах. Якщо ці рецептори заблокувати, секреція слинних залоз різко зменшується (ксеростомія), а в оці зникає парасимпатичний вплив на сфінктер зіниці та циліарний м’яз — домінує симпатично опосередковане розширення зіниці (мідріаз) і порушується акомодація. Мускаринові рецептори — це GPCR, а не іонні канали: M1, M3, M5 переважно зв’язані з Gq (активація фосфоліпази C → IP3/DAG → підвищення внутрішньоклітинного Ca2+), що в залозах стимулює секрецію, а в гладких м’язах забезпечує скорочення. M2 і частково M4 зв’язані з Gi (↓аденілатциклази, ↓cАМФ, відкриття K+ каналів), що в серці гальмує автоматизм і провідність. Антагоністи M-рецепторів конкурентно блокують зв’язування ацетилхоліну з рецептором і таким чином «відключають» парасимпатичні ефекти на рівні органа-мішені: у роті це проявляється сухістю, в оці — мідріазом (і часто супутньою циклоплегією). З точки зору фармакодинаміки ключова ознака тут — саме поєднання секреторного дефіциту (сухість) і мідріазу. Так званий «антихолінергічний» (антимускариновий) синдром при отруєнні характерний для атропіну, скополаміну, тропікамiду, деяких спазмолітиків типу платифіліну, а також низки неочевидних засобів з M-антагоністичною активністю (певні антигістамінні І покоління, трициклічні антидепресанти тощо). Незалежно від конкретного препарату, механізм, який найкраще пояснює саме ці дві ознаки в тесті, — блокада M-холінорецепторів на периферії. Фармакокінетичні деталі для відповіді не є визначальними, бо в задачі не питають ані шлях введення, ані тривалість дії, ані кумуляцію. Але клінічно важливо, що антимускаринові речовини можуть діяти як переважно периферично (четвертинні амонієві сполуки погано проходять ГЕБ), так і з центральними ефектами (третинні аміни проходять ГЕБ і можуть давати збудження/делірій). Проте наведені симптоми вже достатні, щоб упевнено локалізувати мішень — M-рецептори. Отже, причинно-наслідковий зв’язок такий: блокада M3-рецепторів у слинних залозах → зниження IP3/Ca2+-залежної секреції → сухість у роті; блокада M3-рецепторів сфінктера зіниці → зняття парасимпатичного тонусу → перевага симпатичного впливу на дилятатор → мідріаз. Саме це і є зміст правильної відповіді «Блокада M-холінорецепторів».