Хворому перед операцією було введено дитилін (лістенон) і проведено інтубацію. Дефіцит якого ферменту в організмі хворого подовжує дію м’язового релаксанту?

Чому це правильна відповідь

Дитилін (сукцинілхолін, листенон) — деполяризуючий міорелаксант короткої дії, що складається з двох молекул ацетилхоліну, з’єднаних посередині. Препарат зв’язується з постсинаптичними Н-холінорецепторами нервово-м’язового з’єднання, викликає стійку деполяризацію кінцевої пластинки, початкову фасцикуляцію і подальший фазиковий блок провідності. Тривалість дії дитиліну (зазвичай 5–10 хвилин) визначається швидким гідролізом молекули плазмовою псевдохолінестеразою (бутирилхолінестеразою, BChE), яка розщеплює сукцинілхолін на сукцинілмонохолін і холін. При дефіциті або зниженні активності псевдохолінестерази (генетичні варіанти, захворювання печінки, вагітність, недоношеність, кахексія, тяжкі опіки) гідроліз сповільнюється, концентрація препарату в плазмі залишається високою і розвивається тривалий (до кількох годин) деполяризуючий блок з апное. Псевдохолінестераза синтезується в печінці і циркулює в плазмі; вона не бере участі в гідролізі ацетилхоліну в синаптичній щілині (це функція справжньої ацетилхолінестерази). Саме тому при нормальній активності ацетилхолінестерази, але зниженій псевдохолінестеразі дія антидеполяризуючих міорелаксантів (тубокурарин, рокуроній) не змінюється, а дія сукцинілхоліну різко подовжується. Клінічно це проявляється пролонгованим апное після інтубаційної дози і вимагає продовження ШВЛ до повного відновлення спонтанного дихання. Фармакогенетика відіграє ключову роль: гомозиготи по атиповому варіанту гена BCHE (частота ≈1:3000) мають подовження блоку до 6–8 годин; гетерозиготи — до 20–30 хвилин. Для діагностики використовують дибукаїнове або фторидне число. Саме дефіцит псевдохолінестерази є єдиною причиною клінічно значущого подовження дії дитиліну, тоді як інші ферменти (сукцинатдегідрогеназа, Na-K-АТФаза, N-ацетилтрансфераза, карбангідраза) не беруть участі в його метаболізмі.