При загостренні ревматоїдного артриту хворому, в анамнезі якого супутній хронічний гастрит, призначений целекоксиб. Чим обумовлено зменшення побічної дії препарату на травний тракт?

Чому це правильна відповідь

Целекоксиб належить до групи селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), які є підкласом нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Основний протизапальний, знеболювальний та жарознижувальний ефект НПЗЗ реалізується через пригнічення ЦОГ-2, яка індукується в осередку запалення під впливом прозапальних цитокінів і відповідає за синтез простагландинів (зокрема PGE2 та PGI2), що підтримують запальну реакцію, біль і лихоманку. На відміну від ЦОГ-1, яка є конститутивним ферментом і постійно експресується в багатьох тканинах, зокрема в слизовій оболонці шлунка, де її продукти (PGE2 та PGI2) забезпечують захисні функції — стимуляцію секреції муцину й бікарбонатів, підтримку кровотоку в слизовій, пригнічення секреції соляної кислоти. Переважне пригнічення саме ЦОГ-2 дозволяє целекоксибу зберігати протизапальну активність при значно меншому впливі на ЦОГ-1 у шлунково-кишковому тракті, що різко знижує ризик ерозивно-виразкових уражень, кровотеч і загострення хронічного гастриту порівняно з неселективними НПЗЗ (диклофенак, ібупрофен, індометацин). Механізм селективності целекоксибу полягає в особливостях його зв’язування з активним центром ЦОГ-2, де бічний ланцюг валін замість ізолейцину (як у ЦОГ-1) створює додаткову гідрофобну кишеню, куди входить об’ємна сульфонамідна група молекули целекоксибу; це забезпечує коефіцієнт селективності ЦОГ-2/ЦОГ-1 більше 300, що клінічно проявляється значно нижчою частотою шлунково-кишкових ускладнень. Таким чином, при ревматоїдному артриті целекоксиб ефективно зменшує запалення і біль, впливаючи переважно на індуковану ЦОГ-2, не порушуючи при цьому фізіологічний захист слизової оболонки шлунка, який залежить від ЦОГ-1. Фармакокінетично целекоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі, має високу біодоступність, значною мірою зв’язується з білками плазми, метаболізується в печінці за участю CYP2C9, що вимагає обережності при одночасному призначенні з інгібіторами або індукторами цього ферменту, але ці особливості не впливають безпосередньо на гастропротективний профіль препарату. Збереження захисних простагландинів у шлунково-кишковому тракті є ключовим фактором, що дозволяє призначати целекоксиб пацієнтам з хронічним гастритом або ризиком НПЗЗ-індукованих уражень травного тракту, де неселективні НПЗЗ були б протипоказані або потребували б обов’язкового прикриття інгібіторами протонної помпи.