При штовханні штанги спортсмен закидає голову назад для максимального підвищення тонусу м’язів-розгиначів верхніх кінцівок. Де розташовані центри рефлексів, які при цьому виникають?

Чому це правильна відповідь

Закидання голови назад активує пропріоцептори м'язів шиї та вестибулярні рецептори, що генерують аферентні сигнали через вестибулярні нерви до латеральних вестибулярних ядер Дейтерса в мосту мозку. Ядра Дейтерса отримують прямі входи від вестибулярного апарату та пропріоспінальних нейронів шиї, тому швидко формують збуджуючий сигнал через вестибулоспінальний тракт, який синапсує на α- та γ-мотонейронах спинного мозку, іннервуючих м'язи-розгиначі всього тіла. Активація γ-мотонейронів підвищує чутливість м'язових веретен розгиначів, що посилює тонічний розтягувальний рефлекс і створює додаткове фасилітаторне збудження α-мотонейронів через моносинаптичну дугу. Вестибулоспінальний тракт від ядер Дейтерса переважно іпсилатеральний і селективно збуджує розгинальні мотонейрони, тому закидання голови назад викликає билатеральне підвищення тонусу антигравітаційних м'язів, включаючи розгиначі верхніх кінцівок для стабілізації пози під час штовхання. Зворотний зв'язок від пропріоцепторів м'язів шиї та кінцівок постійно модулює активність ядер Дейтерса, забезпечуючи точну корекцію тонусу залежно від ступеня нахилу голови, що максимізує силу розгинання саме в потрібний момент.