При штовханні штанги спортсмен закидає голову назад для максимального підвищення тонуса м'язів - розгиначів верхніх кінцівок. Де розташовані центри рефлексів, що виникають при цьому?

Чому це правильна відповідь

Підвищення тонусу мʼязів-розгиначів верхніх кінцівок при закиданні голови реалізується через вестибулоспінальні рефлекси, що забезпечують постуральну стабілізацію та перерозподіл мʼязового тонусу у відповідь на зміну положення голови в просторі. Цей механізм є автоматичним і не потребує участі свідомого контролю. Ключовим рівнем регуляції є стовбур головного мозку, де відбувається інтеграція сигналів від вестибулярного апарату внутрішнього вуха. При закиданні голови змінюється активність отолітових рецепторів і півколових каналів, що кодують положення та рух голови відносно сили тяжіння. Первинна обробка цих аферентних сигналів відбувається у вестибулярних ядрах, зокрема в латеральному вестибулярному ядрі, відомому як ядро Дейтерса. Саме це ядро є головним джерелом латерального вестибулоспінального тракту, який безпосередньо впливає на мотонейрони спинного мозку. Нейрони ядра Дейтерса надсилають збуджувальні імпульси до альфа-мотонейронів мʼязів-розгиначів, підвищуючи їх тонус і водночас пригнічуючи активність мʼязів-згиначів через інтернейронні механізми. Це забезпечує посилення екстензорної установки, необхідної для виконання силового руху. Завдяки прямому стовбурово-спинномозковому звʼязку цей механізм працює швидко, стереотипно та незалежно від кори великих півкуль, що і дозволяє миттєво підвищити тонус розгиначів при зміні положення голови.