Подразнення правого блукаючого нерва спричинило різке сповільнення атріовентрикулярного проведення. На ЕКГ при цьому буде подовжений:

Чому це правильна відповідь

Подразнення правого блукаючого нерва посилює парасимпатичний вплив на серце через вивільнення ацетилхоліну на мускаринові рецептори в області атріовентрикулярного вузла, що призводить до гіпополяризації мембрани кардіоміоцитів і сповільнення фазового проведення імпульсу. Це збільшує час затримки збудження між передсердями та шлуночками саме в атріовентрикулярному вузлі. Регуляція проводиться на органному рівні через вагусну іннервацію, де прегангліонарні парасимпатичні волокна синаптують на постгангліонарних нейронах у стінці правого передсердя поблизу атріовентрикулярного вузла. Ацетилхолін відкриває калієві канали, підвищуючи провідність до K+, що уповільнює спонтанну деполяризацію та знижує швидкість проведення. Інтервал P–Q на ЕКГ відображає час від початку активації передсердь (зубець P) до початку активації шлуночків (початок комплексу QRS), включаючи затримку в атріовентрикулярному вузлі. Посилений парасимпатичний тонус подовжує саме цю затримку, збільшуючи тривалість інтервалу P–Q за рахунок сповільнення провідності через вузол. Зворотний зв’язок реалізується через барорецепторний рефлекс, де підвищення артеріального тиску активує вагус для зменшення частоти серцевих скорочень, але в експериментальному подразненні прямий ефект переважає, стабілізуючи сповільнення провідності без швидкого повернення до норми. Це забезпечує захисне зниження серцевого викиду при гіперактивації. Правий блукаючий нерв переважно іннервує область атріовентрикулярного вузла, тому його подразнення селективно впливає на провідність у вузлі, подовжуючи саме інтервал P–Q без значного впливу на внутрішньошлуночкову провідність чи реполяризацію.