Під час емоційного перевантаження у пацієнтки віком 30 років частота серцевих скорочень сягнула 112/хв. Яка структура провідної системи серця спричинила цей стан?

Чому це правильна відповідь

Реалізується фізіологічний процес автоматії серця, що забезпечує генерацію імпульсів для кожного серцевого циклу. Частота серцевих скорочень безпосередньо залежить від швидкості спонтанної діастолічної деполяризації клітин-водіїв ритму. Регуляція відбувається на клітинному та органному рівнях і визначається властивостями пейсмекерних кардіоміоцитів. Саме клітини синоатріального вузла мають найвищу частоту автоматичної генерації потенціалів дії в серці. Іонною основою автоматії є повільний вхід Na⁺ через If-канали та участь Ca²⁺-каналів L-типу, що формують фазу повільної діастолічної деполяризації. Прискорення цієї деполяризації зменшує тривалість серцевого циклу та підвищує частоту скорочень. Емоційне перевантаження активує симпатоадреналову систему, що через β₁-адренорецептори підвищує проникність мембрани пейсмекерних клітин для іонів Na⁺ і Ca²⁺. Це призводить до швидшого досягнення порогового потенціалу в синоатріальному вузлі. Оскільки синоатріальний вузол є первинним водієм ритму і визначає базову частоту серця, саме його функціональна активація приводить до тахікардії. Інші елементи провідної системи лише проводять імпульс і не задають фізіологічну частоту скорочень.