При реєстрації ЕКГ хворого з гіперфункцією щитовидної залози зареєстровано збільшення частоти серцевих скорочень. Скорочення якого елемента ЕКГ про це свідчить?

Чому це правильна відповідь

Частота серцевих скорочень визначається тривалістю циклу від одного скорочення до наступного, що на ЕКГ відображається інтервалом RR між вершинами двох послідовних зубців R. Зменшення інтервалу RR відбувається за рахунок прискорення діастолічної деполяризації в пейсмейкерних клітинах синоатріального вузла, де гіпертиреоз підвищує чутливість до катехоламінів через збільшення кількості β1-адренорецепторів та посилення дії аденілатциклази. На мембранному рівні тиреоїдні гормони підвищують експресію If-каналів та Ca2+-каналів, що прискорює фазу 4 потенціалу дії та скорочує час до досягнення порогового рівня. Це призводить до частішої генерації імпульсів у синоатріальному вузлі без зміни тривалості реполяризації чи провідності в передсердях і шлуночках. Регуляція частоти на системному рівні здійснюється через вплив трийодтироніну на транскрипцію генів у кардіоміоцитах, що підвищує базовий метаболізм міокарда та чутливість до симпатичної стимуляції. Зворотний зв’язок через барорецептори намагається компенсувати тахікардію підвищенням парасимпатичного тонусу, але при гіпертиреозі цей механізм недостатній через домінування симпатичного впливу. Інтервал RR є єдиним елементом ЕКГ, що безпосередньо відображає період між серцевими циклами, тому його скорочення точно свідчить про збільшення частоти скорочень. Інші інтервали характеризують провідність чи реполяризацію в межах одного циклу і не змінюються пропорційно частоті при ізольованій синусовій тахікардії.