Хворий 47-ми років з діагнозом вогнищевий туберкульоз верхньої долі правої лєгені, в скиді комбінованої терапії одержує ізоніазид. Через деякий час пацієнт почав пред’являти скарги на м’язову слабкість, зниження шкірної чутливості, порушення зору, координації рухів. Який вітамінний препарат доцільно використати для усунення даних явищ?

Чому це правильна відповідь

Ізоніазид є конкурентним інгібітором ферментів, що потребують коферменту піридоксаль-5-фосфат (активна форма вітаміну В6), зокрема амінотрансфераз та декарбоксилаз ароматичних амінокислот. Блокуючи утворення піридоксальфосфату та утворюючи з ним неактивні гідразони, ізоніазид викликає функціональний дефіцит вітаміну В6, що призводить до порушення синтезу γ-аміномасляної кислоти (ГАМК) в ЦНС через пригнічення глутаматдекарбоксилази, а також порушення метаболізму гліцину та серотоніну. На клітинному рівні дефіцит ГАМК знижує гальмівні впливи в нервовій системі, що проявляється периферичною нейропатією (парестезії, зниження чутливості, м’язова слабкість), атаксією, порушеннями координації рухів, а в тяжких випадках — судомами; також страждає синтез гему (порушення δ-амінолевулінової кислоти синтази), що може призводити до сидеробластної анемії. Клінічна картина, описана в задачі (м’язова слабкість, зниження шкірної чутливості, порушення зору та координації), є класичним проявом ізоніазид-індукованої периферичної нейропатії та енцефалопатії, зумовлених дефіцитом вітаміну В6. Профілактичне та лікувальне призначення піридоксину (вітаміну В6) у дозах, що перевищують добову потребу в 10–50 разів, повністю усуває або запобігає цим побічним ефектам, оскільки конкуруючи перешкоджає утворенню гідразонів і забезпечує достатню кількість коферменту для ферментів. Фармакокінетично піридоксин швидко фосфорилюється в печінці до піридоксаль-5-фосфату, добре проникає через ГЕБ, виводиться нирками (переважно у вигляді 4-піридоксинової кислоти), що дозволяє швидко корегувати дефіцит при парентеральному або пероральному введенні. Саме ізоніазид є єдиним протитуберкульозним препаратом першої лінії, що регулярно викликає В6-дефіцитну нейропатію, тому призначення вітаміну В6 є стандартною рекомендацією при лікуванні ізоніазидом, особливо у пацієнтів груп ризику (алкоголізм, цукровий діабет, недоїдання, вагітність). Жоден інший вітамін із запропонованих не здатний усунути цей специфічний токсичний ефект.