Хворій 43-х років для лікування бронхопневмонії призначена бензилпеніциліну натрієва сіль. Який з вказаних побічних ефектів найбільш характерний для даного засобу?

Чому це правильна відповідь

Бензилпеніциліну натрієва сіль належить до природних пеніцилінів (β-лактамні антибіотики) і чинить бактерицидну дію шляхом зв’язування з пеніцилінзв’язуючими білками (ПЗБ) транс- і карбоксипептидаз на внутрішній поверхні цитоплазматичної мембрани грампозитивних та деяких грамнегативних бактерій, що блокує кінцевий етап синтезу пептидоглікану клітинної стінки і призводить до осмотичного лізису мікроорганізму в фазі росту. Найбільш клінічно значущим і найчастішим побічним ефектом усіх пеніцилінів, включно з бензилпеніциліном, є алергічні реакції різного типу (І–IV за Coombs і Gell), які зумовлені утворенням ковалентних аддуктів β-лактамного кільця з білками організму з формуванням гаптен-білкових комплексів (пеніцилоїл, пеніциламін тощо). Ці неоантигени розпізнаються імунною системою, що призводить до сенсибілізації та при повторному введенні — до реакцій негайного типу (анафілактичний шок, набряк Квінке, кропив’янка), прискореного типу (бронхоспазм, ларингоспазм) або відстрочених реакцій (сироваткоподібний синдром, контактний дерматит). Частота алергії на пеніциліни становить 1–10 % серед усіх пацієнтів, а анафілактичний шок — 0,01–0,05 %, при цьому саме бензилпеніцилін через високу імуногенність пеніцилоїльних детермінант належить до препаратів з найвищого ризику тяжких алергічних ускладнень. Перехресна чутливість з іншими β-лактамами (цефалоспорини І–ІІ покоління, карбапенеми) становить 5–10 %. На відміну від аміноглікозидів, хлоромфеніколу чи цитостатиків, бензилпеніцилін практично не викликає дозозалежної мієлотоксичності, ототоксичності чи гепатотоксичності, тому алергічні реакції є єдиним дійсно характерним і найчастішим побічним ефектом цього препарату. Фармакокінетично бензилпеніциліну натрієва сіль швидко всмоктується при внутрішньом’язовому введенні, створює високі концентрації в плазмі, але погано проникає через ГЕБ при неушкоджених мозкових оболонках і швидко виводиться нирками (період напіввиведення 30–60 хв), що потребує частого введення. При порушенні функції нирок можлива кумуляція та підвищення ризику нейротоксичності (судоми), але алергічні реакції залишаються провідною проблемою незалежно від дози та режиму введення. Саме наявність β-лактамного кільця та утворення реактивних гаптенів робить алергію патогномонічною ознакою всього класу пеніцилінів.