У кішки з децеребраційною ригідністю потрібно знизити тонус м’язів. Цього можна досягти шляхом:

Чому це правильна відповідь

Децеребраційна ригідність виникає після перетинання стовбура мозку між верхніми та нижніми горбками чотиригорбка, що усуває гальмівний вплив кортикальних і руброспінальних шляхів на вестибулярні ядра Дейтерса. В результаті латеральне вестибулярне ядро Дейтерса отримує безконтрольне збудження від отолітових органів і тонічно фасилітує α- та γ-мотонейрони розгиначів через вестибулоспінальний шлях. Регуляція тонусу розгиначів відбувається на органному рівні через прямі моносинаптичні зв’язки від нейронів ядра Дейтерса до мотонейронів спинного мозку, де глутаматергічна передача викликає тривалу деполяризацію і підвищення частоти імпульсації. При децеребрації це ядро стає основним джерелом збудження антигравітаційних м’язів через втрату низхідного гальмування. Механізм базується на тонічній активації отолітових рецепторів гравітацією, які передають сигнали до ядра Дейтерса, підтримуючи постійну фасилітацію розгиначів. Руйнування цього ядра усуває джерело збудження, різко знижуючи тонус розгиначів і усуваючи ригідність. Зворотний зв’язок у нормі реалізується через низхідні кортико-ретикулярні та руброспінальні шляхи, які гальмують ядро Дейтерса, балансуючи тонус. При децеребрації цей зв’язок відсутній, тому тільки деструкція ядра відновлює низький тонус шляхом усунення фасилітаторного впливу. Саме руйнування ядра Дейтерса безпосередньо блокує передачу до мотонейронів розгиначів, тоді як інші низхідні системи вже відключені перетинанням, що робить цей втручання єдиним ефективним для зниження ригідності.