При штовханні штанги спортсмен закидає голову назад для максимального підвищення тонусу м’язів-розгиначів верхніх кінцівок. Де розташовані центри рефлексів, які при цьому виникають?

Чому це правильна відповідь

Підвищення тонусу м’язів-розгиначів при закиданні голови назад реалізується через вестибулоспінальні рефлекси, які є частиною постуральної регуляції. Ключовою структурою, що забезпечує цей ефект, є латеральні вестибулярні ядра, відомі як ядра Дейтерса. На органному рівні рецептори присінка внутрішнього вуха реагують на зміну положення голови у просторі. Аферентні імпульси надходять до вестибулярних ядер довгастого мозку, де відбувається інтеграція сигналів, пов’язаних із положенням тіла та прискоренням. Ядра Дейтерса формують латеральний вестибулоспінальний тракт, який спускається без перехреста до мотонейронів передніх рогів спинного мозку. Цей шлях вибірково підсилює активність α- та γ-мотонейронів м’язів-розгиначів, що призводить до зростання їх тонусу. На клітинному рівні підвищення γ-мотонейронної активності збільшує чутливість м’язових веретен, що посилює афферентний потік від Ia-волокон. Це створює позитивний зворотний зв’язок, який стабілізує підвищений тонус розгиначів. Саме локалізація центрів цих рефлексів у ядрах Дейтерса пояснює швидке і стереотипне посилення розгинальної активності при зміні положення голови. Жодна інша структура не забезпечує такого прямого постурального впливу на мотонейрони.