У тварини збільшений тонус м’язів-розгиначів. Це є наслідком посиленої передачі інформації до мотонейронів спинного мозку такими низхідними шляхами:

Чому це правильна відповідь

Збільшення тонусу м’язів-розгиначів відбувається за рахунок посилення фасилітації α- та γ-мотонейронів розгиначів через латеральний вестибулоспінальний тракт, що бере початок від латерального вестибулярного ядра Дейтерса та проектується іпсилатерально на спинний мозок. Цей тракт активується сигналом від отолітових органів при зміні положення голови, підвищуючи збудливість мотонейронів антигравітаційних м’язів для підтримання постави проти сили тяжіння. Регуляція на системному рівні базується на вході від вестибулярних рецепторів маточки та сакули, де зсув отоконій деполяризує волоскові клітини, генеруючи імпульсацію в VIII нерві, що фасилітує нейрони ядра Дейтерса через глутаматергічні синапси. Посилення цього тракту підвищує тонус розгиначів без значного впливу на згиначі, формуючи антигравітаційну поставу. На спінальному рівні вестибулоспінальний тракт синопсує безпосередньо на α-мотонейрони розгиначів та інтернейрони, що посилюють моносинаптичний рефлекс розтягнення через підвищення чутливості м’язових веретен за рахунок коактивації γ-мотонейронів. Це збільшує рефлекторний тонус без зміни довільних рухів. Зворотний зв’язок реалізується через ретикулярну формацію, де медіальний вестибулоспінальний тракт гальмує розгиначі для координації рухів голови, але латеральний тракт домінує в тонічній фасилітації розгиначів при статичній поставі. При надмірній активації цей зв’язок компенсується кортикальними впливами. Цей механізм приводить до збільшення тонусу розгиначів саме тому, що вестибулоспінальний тракт є основним екстрапірамідним шляхом для антигравітаційної фасилітації, безпосередньо збуджуючи мотонейрони розгиначів без залучення згиначів, забезпечуючи стійкість постави в умовах гравітації.