До лікарні надійшла дитина з діагнозом 'стафілококовий сепсис'. На яке живильне середовище потрібно посіяти кров хворого з метою виділення збудника?

Чому це правильна відповідь

Стафілококовий сепсис є генералізованою бактеріальною інфекцією, збудниками якої найчастіше виступають бактерії роду Staphylococcus, переважно Staphylococcus aureus. Це грампозитивні коки, які розташовуються у вигляді скупчень, подібних до грон винограду, не утворюють спор і не мають джгутиків. Для них характерна висока здатність до росту у рідких поживних середовищах, особливо на початкових етапах бактеріологічного дослідження крові. Патогенез сепсису пов’язаний з масивним потраплянням бактерій у кров’яне русло та їх активним розмноженням. У крові мікроорганізми перебувають у низькій концентрації, тому для їх первинного виділення необхідне середовище, яке забезпечує інтенсивне накопичення бактерій. Саме рідкі поживні середовища створюють оптимальні умови для розмноження стафілококів з мінімальної інокуляційної дози. Цукрово-пептонний бульйон є універсальним збагачувальним середовищем, яке містить джерела азоту та вуглеводів і сприяє швидкому росту більшості бактерій, зокрема стафілококів. Посів крові у рідке середовище дозволяє бактеріям активно розмножуватися, після чого можливе подальше висівання на щільні диференціально-діагностичні середовища для ідентифікації збудника. З діагностичної точки зору саме первинний посів крові у бульйон є стандартним етапом бактеріологічної діагностики сепсису. Це забезпечує максимальну чутливість методу та знижує ризик хибнонегативного результату, що особливо важливо при тяжких генералізованих інфекціях. Отже, ключовою мікробіологічною ознакою задачі є необхідність виділення збудника з крові при сепсисі. Прямий причинно-наслідковий зв’язок між низькою концентрацією бактерій у крові та потребою їх попереднього накопичення однозначно визначає цукрово-пептонний бульйон як найбільш раціональне середовище для первинного посіву.