Лікар призначив пацієнту з хронічним бронхітом відхаркувальний засіб, який діє шляхом розщеплення дисульфідних зв’язків глікозаміногліканів харкотиння, зменшуючи цим його в’язкість, проте попередив хворого про можливий бронхоспазм при його використанні. Який засіб був призначений?

Чому це правильна відповідь

Ацетилцистеїн є муколітичним засобом прямої дії і містить вільну сульфгідрильну групу (-SH), яка розщеплює дисульфідні (-S-S-) зв’язки в муцинових глікопротеїнах і глікозаміногліканах харкотиння, що призводить до деполімеризації муцинових комплексів, різкого зниження в’язкості та покращення реологічних властивостей мокротиння. Цей ефект є ферментативно незалежним і відбувається безпосередньо в просвіті бронхів після інгаляційного або перорального введення. Одночасно ацетилцистеїн зберігає активність як антиоксидант і попередник глутатіону, що захищає епітелій від оксидативного стресу. Важливою особливістю ацетилцистеїну є здатність вільної -SH-групи подразнювати бронхіальні рецептори та у чутливих пацієнтів (особливо з гіперреактивністю бронхів) викликати рефлекторний бронхоспазм, особливо при інгаляційному застосуванні. Саме тому перед інгаляцією ацетилцистеїну рекомендують вдихання бронходилататора (сальбутамол, іпратропію бромід), а при пероральному прийомі ризик бронхоспазму значно нижчий. У задачі чітко вказані ключові ознаки: відхаркувальний ефект через розщеплення дисульфідних зв’язків глікозаміногліканів, зменшення в’язкості харкотиння та попередження про можливий бронхоспазм — усі вони патогномонічні саме для ацетилцистеїну і відрізняють його від інших муколітиків (бромгексин, амброксол — протеолітична дія), рефлекторних відхаркувальних (трава термопсису), лужних інгаляцій (натрію гідрокарбонат) та протикашльових засобів (лібексин).