Чоловікові 70 років, яка страждає хронічним бронхітом, призначений протикашлевий препарат - кодеїн. Який механізм забезпечує протикашлевий ефект?

Чому це правильна відповідь

Кодеїн є природним опіоїдним агоністом, який чинить протикашльову дію через пряму активацію μ-опіоїдних рецепторів у центрі кашлю, розташованому в довгастому мозку (в ділянці nucleus tractus solitarius та прилеглих структурах). Зв’язування з μ-рецепторами пригнічує збудливість нейронів кашльового центру, зменшуючи частоту та інтенсивність кашльового рефлексу незалежно від його периферичної причини. Ця дія є строго центральною, оскільки кодеїн добре проникає через гематоенцефалічний бар’єр, а його активний метаболіт морфін (утворюється за участю CYP2D6) має ще вищу спорідненість до μ-рецепторів і підсилює ефект. Протикашльова дія кодеїну не пов’язана з місцевою анестезією слизової оболонки дихальних шляхів, не є рефлекторною і не реалізується через периферичні опіоїдні рецептори, які в бронхах практично відсутні. Центральний механізм дозволяє пригнічувати навіть сухий, непродуктивний кашель центрального генезу та кашель, що виникає при подразненні будь-яких ділянок рефлексогенної зони (гортань, трахея, великі бронхи). Саме тому кодеїн ефективний при хронічному бронхіті з виснажливим сухим кашлем, коли необхідно пригнітити сам рефлекс, а не стимулювати відхаркування. Кодеїн при пероральному прийомі має біодоступність 40–70 %, частково метаболізується в печінці до морфіну (близько 10 %), зв’язується з білками плазми на 25–30 %, легко проникає через ГЕБ, період напіввиведення становить 3–4 години. У пацієнтів похилого віку та при порушенні функції печінки можливе накопичення активного морфіну, що підвищує ризик пригнічення дихального центру, особливо небезпечного при хронічному бронхіті з уже наявною дихальною недостатністю. Тому кодеїн вимагає обережного дозування в геріатричній практиці. У клінічній практиці кодеїн є класичним центральним протикашльовим засобом опіоїдного типу, на відміну від периферичних протикашльових (преноксдіазин, бензонатат) або відхаркувальних засобів. Тільки центральна дія на μ-рецептори кашльового центру пояснює високу ефективність при виснажливому сухому кашлі та одночасно ризик пригнічення дихання, що робить препарат протипоказаним при вологому кашлі та тяжкій дихальній недостатності.