У людини в результаті патологічного процесу збільшена товщина гематоальвеолярного бар’єру. Безпосереднім наслідком цього буде зменшення:

Чому це правильна відповідь

Гематоальвеолярний бар’єр забезпечує перенесення газів між альвеолярним повітрям і кров’ю легеневих капілярів, а його ефективність визначається товщиною шару, через який відбувається дифузія. Збільшення товщини цього бар’єру безпосередньо уповільнює рух газів, оскільки шлях дифузії стає довшим. Регуляція процесу газообміну на цьому етапі відбувається на фізичному та тканинному рівнях і підпорядковується закону Фіка. Швидкість дифузії прямо залежить від площі поверхні та градієнта парціального тиску і обернено пропорційна товщині дифузійного бар’єру, тому його потовщення автоматично зменшує кількість газу, що проходить за одиницю часу. Фізіологічною основою зниження дифузійної здатності є зменшення проникності гематоальвеолярної мембрани для кисню та вуглекислого газу. Навіть за збереженого альвеолярного тиску газів і нормальної вентиляції, збільшена товщина бар’єру створює додатковий опір для дифузії молекул. Формування цього ефекту проявляється тим, що за стандартного часу проходження крові через легеневі капіляри газообмін стає менш повним. Кисень не встигає досягти рівноваги між альвеолярним повітрям і кров’ю, що безпосередньо відображається зниженням дифузійної здатності легень як інтегрального показника. Зворотні зв’язки дихальної системи не можуть повністю компенсувати цей дефект, оскільки навіть збільшення вентиляції не усуває фізичний бар’єр для дифузії. Саме тому потовщення гематоальвеолярного бар’єру в першу чергу і безпосередньо призводить до зменшення дифузійної здатності легень.