MedOnline Тренуватись онлайн

У людини збільшена вентиляція легень внаслідок фізичного навантаження. Який з наведених показників зовнішнього дихання у неї значно більший, ніж у стані спокою?

Чому це правильна відповідь

Збільшення вентиляції легень при фізичному навантаженні відбувається переважно за рахунок зростання дихального об’єму, оскільки центральні командні сигнали з моторної кори та гіпоталамуса посилюють активацію мотонейронів діафрагми та міжреберних м’язів, збільшуючи амплітуду їх скорочення та об’єм повітря, що надходить і виходить за один дихальний цикл. Дихальний об’єм у спокої становить близько 500 мл, а при навантаженні може зростати до 2–3 л за рахунок більшого розширення грудної клітки та зниження плеврального тиску до -20...-30 см вод.ст. Регуляція на системному рівні базується на сигналах від пропріорецепторів м’язів і сухожиль, хеморецепторів каротидних і аортальних тіл, що реагують на зростання PCO2 та зниження pH, а також центральних хеморецепторів на CO2 у спинномозковій рідині, які спільно підвищують частоту та глибину дихання через дихальний центр у мосту та довгастому мозку. Зростання дихального об’єму є первинним механізмом, оскільки дозволяє ефективніше видаляти CO2 без пропорційного збільшення мертвого простору. На органному рівні діафрагма та зовнішні міжреберні м’язи генерують більший негативний плевральний тиск, розтягуючи легені сильніше за рахунок еластичної тяги, що збільшує альвеолярний об’єм і потік повітря за законом Пуазейля при більшому градієнті тиску. Резервні об’єми вдиху та видиху мобілізуються частково, але дихальний об’єм зростає найбільше, оскільки починається від функціонального залишкового рівня без досягнення меж життєвої ємності. Зворотний зв’язок реалізується через пульмональні рецептори розтягу, активація яких гальмує інспіраторні нейрони за рефлексом Геринга-Брейєра при значному розтягненні, обмежуючи надмірне зростання дихального об’єму та запобігаючи перерозтягненню легень. При навантаженні цей рефлекс послаблюється центральними сигналами для дозволу більшої вентиляції. Цей механізм приводить до значного зростання саме дихального об’єму, оскільки він є найбільш енергоефективним способом збільшення альвеолярної вентиляції при підвищеній метаболічній потребі, мінімізуючи роботу дихання на одиницю вентильованого об’єму порівняно з різким підвищенням частоти дихання.

Чому інші варіанти не підходять

Загальна ємність легень
Загальна ємність легень є сумою життєвої ємності та залишкового об’єму і визначається анатомічними розмірами легень та грудної клітки. Вона не змінюється при фізичному навантаженні, оскільки залежить від структурних факторів, а не від тимчасової м’язової активності.
Життєва ємність легень
Життєва ємність легень є максимальним рухомим об’ємом і може незначно зростати при тренуванні за рахунок підвищення сили дихальних м’язів. При одноразовому навантаженні вона лишається постійною, а вентиляція збільшується за рахунок частоти та дихального об’єму в межах існуючої ємності.
Резервний об’єм видиху
Резервний об’єм видиху мобілізується при форсованому видиху за рахунок активного скорочення експіраторних м’язів. При звичайному навантаженні видих лишається пасивним, тому резервний об’єм видиху зростає незначно порівняно з дихальним об’ємом.
Резервний об’єм вдиху
Резервний об’єм вдиху використовується при максимальному вдиху, але при помірному навантаженні дихання лишається в межах нормального дихального об’єму з частковим залученням резерву. Значне зростання вентиляції відбувається за рахунок дихального об’єму, а не тільки резервного вдиху.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Газообмін у легенях. Транспорт газів кров'ю