Для знеболювання використовують новокаїн, під дією якого нервове волокно втрачає здатність проводити збудження. Який мембранно-іонний механізм дії цього препарату?

Чому це правильна відповідь

Новокаїн (прокаїн) належить до місцевих анестетиків естерного типу і чинить аналгетичну дію шляхом оборотної блокади потенціалзалежних натрієвих каналів (Nav1.1–Nav1.9) на мембрані нервових волокон. У незарядженій формі молекула проникає крізь мембрану, а в протонованій (катіонній) формі зв’язується з внутрішньоканальним сайтом у відкритому або інактивованому стані каналу (use-dependent block), стабілізуючи його в неактивній конформації. Це перешкоджає вхід Na⁺ у клітину під час деполяризації, блокує генерацію та поширення потенціалу дії, в першу чергу в тонких мієлінізованих Аδ- і немієлінізованих С-волокнах, що передають больову та температурну чутливість. Блокада натрієвих каналів є строго pH- і частотозалежною: в кислому середовищі (запалення, ішемія) частка протонованої форми зростає, посилюється аналгетичний ефект, а при високій частоті імпульсації (сильний біль) блокада стає більш вираженою (frequency-dependent block). Саме цей механізм забезпечує селективне пригнічення больової імпульсації при збереженні рухової функції (диференційна блокада) і пояснює ефективність новокаїну при інфільтраційній, провідниковій, спинальній та епідуральній анестезії. Фармакокінетично новокаїн швидко гідролізується плазмовими та печінковими естеразами до ПАБК і діетиламіноетанолу (період напіввиведення 30–60 секунд при внутрішньовенному введенні), що зумовлює короткочасність дії (30–60 хв) і низьку системну токсичність. При порушенні функції псевдохолінестерази (вагітність, печінкова недостатність) можливе подовження ефекту та підвищення ризику токсичності. Саме блокування натрієвих іоноселективних каналів є єдиним молекулярним механізмом дії всіх місцевих анестетиків (як естерного, так і амідного типу) і чітко відрізняє їх від інших класів препаратів, що впливають на іонні канали чи насоси.