Хворому 63-х років з атонією сечового міхура лікар призначив препарат, дозу якого хворий самостійно збільшив. З’явились підвищене потовиділення, салівація, діарея, м’язові спазми. Препарат якої групи був призначений?

Чому це правильна відповідь

Холіноміметики прямої дії (ацекидин, пілокарпін, карбахол) або непрямої дії (прозерин, галантамін, фізостигмін) при атонії сечового міхура стимулюють мускаринові М3-рецептори детрузора, підвищуючи внутрішньоміхуровий тиск та сприяючи спорожненню міхура. При значному перевищенні дози виникає системна гіперактивація парасимпатичної нервової системи: активація М-холінорецепторів екзокринних залоз призводить до гіперсалівації та підвищеного потовиділення, стимуляція М3-рецепторів кишечника викликає посилення перистальтики та діарею, активація нікотинових рецепторів у нервово-м’язових синапсах скелетних м’язів (особливо при інгібіторах холінестерази) зумовлює м’язові фасцикуляції та спазми. Клінічно цей комплекс симптомів (салівація, лакримація, діарея, бронхорея, міоз, брадикардія, спазми) є класичною картиною холінергічного (мускаринового та нікотинового) кризу. Фармакокінетично більшість холіноміметиків прямої дії (ацекидин) вводяться парентерально або місцево, мають короткий період дії, тоді як інгібітори холінестерази (прозерин) вводяться підшкірно або внутрішньом’язово, добре проникають у тканини, але погано проходять ГЕБ (квартерні сполуки). При самовільному збільшенні дози кумуляція ефекту ацетилхоліну призводить до швидкого розвитку системних парасимпатоміметичних проявів. Клінічно холіноміметики є препаратами вибору при післяопераційній атонії сечового міхура та кишечника, при глаукомі (пілокарпін), але вимагають суворого дотримання дозування через вузьке терапевтичне вікно. Побічні ефекти повністю відповідають гіперстимуляції М-холінорецепторів та накопиченню ацетилхоліну в нікотинових синапсах, а антидотом є атропін (для мускоринових проявів) та реактиватори холінестерази при отруєнні фосфорорганічними сполуками. Саме комплекс підвищеного потовиділення, салівації, діареї та м’язових спазмів є патогномонічним для передозування холіноміметиків і чітко відрізняє їх від усіх інших груп, що не викликають одночасно мускоринових та нікотинових ефектів.