На останньому місяці вагітності вміст фібриногену в плазмі крові в 2 рази вище за норму. Яку швидкість осідання еритроцитів слід при цьому очікувати?

Чому це правильна відповідь

Швидкість осідання еритроцитів визначається здатністю еритроцитів агрегуватися та утворювати так звані монетні стовпчики, що прискорює їх осідання під дією сили тяжіння. Ключовим фактором цього процесу є склад плазмових білків, зокрема концентрація фібриногену, який знижує електричне відштовхування між еритроцитами. Регуляція цього явища відбувається на фізико-хімічному рівні і не потребує клітинних або нейрогуморальних механізмів. Підвищення концентрації фібриногену змінює колоїдні властивості плазми, зменшуючи негативний заряд поверхні еритроцитів і стабільність їх зольного стану. Фізіологічною основою прискорення ШОЕ є нейтралізація дзета-потенціалу еритроцитів. За нормальних умов цей потенціал підтримує взаємне відштовхування клітин і уповільнює їх агрегацію, але при зростанні рівня фібриногену цей механізм стає менш ефективним. Формування агрегатів еритроцитів призводить до збільшення їх ефективної маси та зменшення питомого опору руху в плазмі. Унаслідок цього агреговані еритроцити осідають значно швидше, ніж окремі клітини, що безпосередньо підвищує показник швидкості осідання. Вагітність супроводжується фізіологічною гіперфібриногенемією, яка є адаптивною реакцією системи гемостазу. Саме дворазове підвищення фібриногену створює умови для різкого зростання ШОЕ до високих значень, що відповідають діапазону 40-50 мм/годину.