У чоловіка 36 років з черепно - мозкової травмою дихання слабке, пульс ниткоподібний, рефлекси відсутні. Який шлях введення пірацетаму найбільш доцільний в даному випадку?

Чому це правильна відповідь

Пірацетам належить до групи ноотропних засобів із механізмом дії, пов’язаним із підвищенням утилізації глюкози та кисню нейронами, посиленням синтезу фосфоліпідів мембран, збільшенням щільності GABA-, NMDA- та AMPA-рецепторів, покращенням міжпівкульного зв’язку та мікроциркуляції в ішемізованих ділянках мозку без судинорозширювального ефекту. У гострому періоді черепно-мозкової травми основними завданнями є швидке досягнення терапевтичної концентрації в плазмі та ЦНС для нейропротекції, зменшення вторинного ушкодження та підтримки метаболізму нейронів у стані гіпоксії. У пацієнта з тяжкою ЧМТ, пригніченням дихання, ниткоподібним пульсом та відсутністю рефлексів наявний критичний стан із порушенням свідомості, гемодинаміки та ризиком аспірації, тому будь-який ентеральний шлях введення неможливий і небезпечний. Внутрішньовенне введення пірацетаму забезпечує 100 % біодоступність, швидке настання ефекту (максимальна концентрація в плазмі — через декілька хвилин) і швидке проникнення через ГЕБ (пірацетам — гідрофільна молекула, але активно транспортується через гематоенцефалічний бар’єр). Препарат розподіляється рівномірно в сірій і білій речовині мозку, досягаючи терапевтичної концентрації в лікворі протягом 30–60 хв. При внутрішньовенному введенні відсутній ефект першого проходження через печінку, що дозволяє точно контролювати дозу в умовах критичного стану. Фармакокінетично пірацетам не зв’язується з білками плазми, не метаболізується в організмі, виводиться нирками в незміненому вигляді з періодом напіввиведення 4–5 годин (у лікворі — до 8 годин), тому при тяжкій ЧМТ можливе введення кожні 6 годин болюсно або краплинно. Внутрішньовенний шлях є єдиним, який гарантує швидке і повне надходження препарату до мозку в умовах відсутності свідомості, порушення ковтання та нестабільної гемодинаміки. Клінічно внутрішньовенне введення пірацетаму в перші години-доби після ЧМТ є стандартом інтенсивної терапії в багатьох протоколах, оскільки дозволяє максимально швидко реалізувати нейропротекторний, антигіпоксичний та мембраностабілізуючий ефекти, зменшити набряк мозку та покращити прогноз при тяжких ураженнях.