Хворий на ішемічну хворобу серця не повідомив лікаря, що в нього бувають напади бронхоспазму. Лікар призначив препарат, після прийому якого напади стенокардії стали рідше, але напади бронхоспазму стали частіше. Який препарат був призначений?

Чому це правильна відповідь

Анаприлін (пропранолол) належить до β-адреноблокаторів І покоління, тобто є неселективним блокатором β1- і β2-адренорецепторів. Тип фармакологічного процесу тут — рецепторна фармакодинаміка з конкурентним антагонізмом на мембранних G-білок-звʼязаних рецепторах симпатоадреналової системи. Антиангінальний ефект реалізується переважно через блокаду β1-рецепторів міокарда: знижується частота серцевих скорочень, сила скорочень і швидкість розвитку тиску в шлуночках, тобто падає потреба міокарда в кисні, що логічно зменшує частоту нападів стенокардії при ішемічній хворобі серця. Ключова проблема в умові — посилення бронхоспазму після призначення препарату, який одночасно допоміг при стенокардії. Це типова ситуація для неселективних β-блокаторів: блокада β2-адренорецепторів у гладкій мускулатурі бронхів прибирає фізіологічний бронходилатаційний вплив катехоламінів. На молекулярному рівні β2-рецептор через Gs активує аденілатциклазу, підвищує цАМФ, активує протеїнкіназу A і знижує внутрішньоклітинний Ca2+ у міоцитах бронхів, що сприяє розслабленню. Анаприлін, блокуючи β2, зменшує цАМФ-залежну релаксацію, підвищує реактивність бронхів і може провокувати або підсилювати бронхоспазм, особливо у пацієнтів із прихованою бро