До лікаря звернувся хворий з пошкодженою стопою, забинтованою брудною марлевою пов'язкою, просоченою гнійними виділеннями. Спроба зняти пов'язку для огляду і обробки рани викликає гострий біль, так як вона прилипла до раневої поверхні. Який антисептик полегшить видалення пов'язки і очистить рану від бруду і гною?

Чому це правильна відповідь

Перекис водню (H₂O₂) при контакті з тканинами розкладається під дією каталази та пероксидаз із виділенням молекулярного кисню за реакцією 2H₂O₂ → 2H₂O + O₂↑. Рясне спінювання та утворення бульбашок кисню механічно відшаровує присохлу пов’язку, некротичні тканини, згустки фібрину, гній та бруд від раневої поверхні, полегшуючи безболісне зняття бинта і первинну санацію рани. Одночасно виділення кисню створює несприятливі умови для розвитку анаеробної флори (Clostridium, Bacteroides), а короткочасна висока концентрація активного кисню чинить бактерицидну дію на широкий спектр грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Клінічно саме механічний ефект «спінювання» робить перекис водню незамінним антисептиком першої лінії при первинній обробці гнійних, забруднених і присохлих ран, особливо коли пов’язка прилипла до рани. Після відшарування пов’язки та видалення гною рану промивають іншими антисептиками, але саме перекис водню є препаратом вибору для початкового безболісного розмочування та очищення. Фармакокінетично перекис водню застосовується лише місцево, швидко розкладається в тканинах, не всмоктується, не чинить системної дії та не викликає резистентності мікроорганізмів при короткочасному використанні. При тривалому застосуванні може гальмувати репарацію через токсичність для грануляцій, тому після первинної санації його замінюють на інші антисептики.