Для лікування захворювань, збудники яких виділяють екзотоксин, застосовують антитоксичні сироватки. Для лікування якого з перерахованих захворювань антитоксичну сироватку застосувати НЕМОЖЛИВО?

Чому це правильна відповідь

Туберкульоз викликається Mycobacterium tuberculosis — внутрішньоклітинним збудником, який не продукує екзотоксинів; патогенез захворювання визначається переважно хронічним гранулематозним запаленням, деструкцією тканини, імунною відповіддю та ендогенними факторами (гіперчутливість уповільненого типу). Відсутність екзотоксину робить неможливим створення антитоксичної сироватки, оскільки немає специфічного токсину, який можна було б нейтралізувати антитілами в плазмі крові чи міжклітинній рідині. Лікування туберкульозу базується виключно на антибактеріальній хіміотерапії (ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин), спрямованій на знищення мікобактерій у вогнищах ураження та внутрішньоклітинно. Натомість правець, дифтерія, ботулізм і газова гангрена викликаються збудниками, що виділяють потужні екзотоксини (тетаноспазмін, дифтерійний токсин, ботулінічний токсин, α-токсин та інші летальні токсини Clostridium perfringens), які циркулюють у крові та лімфі, фіксуються на нервовій тканині чи міокарді і зумовжують клінічну картину. Антитоксичні сироватки (правцева, протидифтерійна, протигангренозна, протиботулінічна) містять готові антитіла, що зв’язують вільний токсин і запобігають його подальшій фіксації на клітинах-мішенях, тому є обов’язковим компонентом патогенетичної терапії цих захворювань. Клінічно антитоксичні сироватки вводяться внутрішньом’язово або внутрішньовенно якомога раніше (до незворотної фіксації токсину на нервових закінченнях), після проби на чутливість через ризик анафілаксії та сироваткової хвороби. Саме відсутність екзотоксину в патогенезі туберкульозу робить застосування антитоксичної сироватки неможливим і абсолютно неефективним, на відміну від класичних токсинемічних інфекцій.