У пацієнта після переохолодження у ділянці крил носа та верхньої губи з'явились герпетичні висипання. Для лікування була застосована мазь. Який противірусний засіб містить застосована мазь?

Чому це правильна відповідь

Клінічна картина з герпетичними висипаннями в ділянці крил носа та верхньої губи після переохолодження типово відповідає реактивації вірусу простого герпесу (HSV-1) у зоні іннервації трійчастого нерва. У такій ситуації найдоцільнішим місцевим противірусним засобом є ацикловір у формі мазі. Це противірусний препарат із прямою етіотропною дією, який вибірково порушує ключовий етап репродукції герпесвірусів на молекулярному рівні — синтез вірусної ДНК. За типом фармакологічного процесу ацикловір є синтетичним аналогом гуанозину, що діє як інгібітор вірусної ДНК-полімерази та як облігатний термінатор ланцюга ДНК після включення в зростаючий ланцюг. Селективність до інфікованих клітин визначається тим, що початкове «активування» ацикловіру відбувається переважно за участю вірусної тимідинкінази: вона фосфорилює ацикловір до монофосфату, а клітинні кінази далі перетворюють його на трифосфат — активну форму. Саме ацикловіртрифосфат конкурентно пригнічує вірусну ДНК-полімеразу значно сильніше, ніж клітинну, і після вбудовування в ДНК через відсутність повноцінної 3'-гідроксильної групи зупиняє подовження ланцюга. На рівні наслідків для клітини та тканини це означає блокування реплікації HSV у місці висипань, зниження утворення нових віріонів і, відповідно, зменшення тривалості симптомів, інтенсивності болю/печіння та ризику поширення елементів висипу, якщо терапію розпочати рано. Важливо, що ацикловір не «виводить» вірус із організму і не ліквідує латентність у нервових гангліях, але ефективно пригнічує активну реплікацію під час рецидиву, що й потрібно при локальних шкірно-слизових проявах. Фармакокінетично місцеві форми ацикловіру діють переважно локально з мінімальною системною абсорбцією через неушкоджену шкіру, що робить їх доречними для легких рецидивів на обличчі. Це знижує ризик системних побічних ефектів і лікарських взаємодій, характерних для пероральних або внутрішньовенних форм. Клінічно релевантним є те, що герпесвіруси мають власну тимідинкіназу, отже ацикловір демонструє високу специфічність саме при HSV-1/HSV-2 та VZV, що прямо відповідає умові задачі. Саме цей варіант є правильним, тому що ключова ознака — типові герпетичні висипання на обличчі — вказує на HSV-інфекцію з активною реплікацією в епітелії. Ацикловір є класичним препаратом вибору для місцевого лікування таких уражень, оскільки його механізм дії безпосередньо спрямований на пригнічення вірусної ДНК-полімерази після активації вірусною тимідинкіназою, чого не забезпечують інші запропоновані засоби.