У хворого, який на тлі атеросклерозу переніс ішемічний інсульт, спостерігається порушення рухової функції у вигляді геміплегії. Яка з перелічених ознак є характерною при даній патології для уражених кінцівок?

Чому це правильна відповідь

Геміплегія при ураженні кортикоспінального тракту перериває низхідне гальмівне впливування кори на сегментарні рефлекторні дуги спинного мозку, звільняючи альфа- та гамма-мотонейрони від супраспінального контролю на кортикальному та стовбуровому рівнях. Відсутність кортикального гальмування посилює тонічну активність гамма-мотонейронів, підвищуючи чутливість м’язових веретен до розтягнення та збільшуючи аферентний потік по Ia-волокнах на сегментарному рівні. Це призводить до надмірної активації альфа-мотонейронів через моносинаптичну рефлекторну дугу розтягнення, викликаючи спастику з підвищенням тонусу м’язів-згиначів та розгиначів на органному рівні. Гіпертонус проявляється як опір пасивним рухам, що зростає з швидкістю розтягнення, за рахунок динамічної та статичної компонент веретенної чутливості без порушення периферичного нервового апарату. Зворотний зв’язок через Ib-волокна від сухожилкових органів Гольджі частково гальмує мотонейрони при сильному розтягненні, але при верхньому мотонейронному ураженні цей механізм не компенсує гіперактивність дуги розтягнення. Саме втрата низхідного гальмівного балансу від пірамідних клітин пояснює розвиток спастичного гіпертонусу в уражених кінцівках при геміплегії.