Ряд антибіотиків є специфічними інгібіторами процесу трансляції в мікроорганізмах. Робота яких органел порушується при цьому?

Чому це правильна відповідь

Антибіотики, які інгібують процес трансляції, діють безпосередньо на рибосоми мікроорганізмів — клітинні органели, що забезпечують синтез білка. У бактерій рибосоми мають прокаріотичну будову типу 70S і складаються з двох субодиниць, 30S і 50S, що принципово відрізняє їх від рибосом еукаріотичних клітин людини типу 80S. Саме ця структурна відмінність лежить в основі вибіркової токсичності антибіотиків. Класичні антибіотики, такі як аміноглікозиди, тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди та хлорамфенікол, зв’язуються з різними ділянками бактеріальних рибосом і блокують ключові етапи трансляції. Вони можуть порушувати ініціацію синтезу білка, приєднання транспортної РНК, зчитування матричної РНК або утворення пептидних зв’язків між амінокислотами. У результаті синтез білків у бактеріальній клітині стає неможливим. Пригнічення синтезу білка призводить до глибоких метаболічних порушень у мікроорганізмі, оскільки білки є основою ферментних систем, структурних компонентів клітини та факторів патогенності. Без здатності синтезувати білки бактерія втрачає можливість до росту, поділу та підтримання життєдіяльності, що зумовлює бактеріостатичний або бактерицидний ефект антибіотиків. З точки зору антибіотикорезистентності, рибосоми є ключовою мішенню, оскільки мутації в рибосомальних білках або рибосомальній РНК можуть знижувати зв’язування антибіотиків. Імунна система організму не розпізнає рибосоми як антигени, але пригнічення росту бактерій полегшує елімінацію збудника механізмами вродженого та набутого імунітету. Отже, порушення процесу трансляції безпосередньо пов’язане з ураженням роботи рибосом, що є єдиними органелами, відповідальними за синтез білка в мікроорганізмах, і саме тому цей варіант є правильним.