MedOnline Тренуватись онлайн

Хворому 35-ти років для обстеження очного дна був призначений атропіну сульфат у вигляді очних крапель. Для відновлення акомодації йому закрапали пілокарпіну гідрохлорид, але це не дало бажаного ефекту. Що є причиною відсутності ефекту?

Чому це правильна відповідь

У задачі описана класична ситуація фармакодинамічної взаємодії на рівні одного й того ж рецепторного апарату райдужки/циліарного м’яза. Атропіну сульфат — конкурентний антагоніст М-холінорецепторів (переважно М3 у структурах ока), який блокує дію ендогенного ацетилхоліну на сфінктер зіниці та циліарний м’яз. Наслідок на органному рівні — мідріаз і циклоплегія (параліч акомодації) з підвищенням глибини передньої камери та зменшенням тонусу циліарного м’яза, що й використовується для огляду очного дна. Пілокарпіну гідрохлорид — прямий М-холіноміметик (агоніст М-рецепторів), який у нормі викликає протилежні ефекти: міоз і скорочення циліарного м’яза з відновленням акомодації та покращенням відтоку внутрішньоочної рідини (через трабекулярну сітку). Однак у присутності атропіну М-рецептори зайняті (заблоковані) антагоністом; для пілокарпіну це означає, що його «точка прикладання» функціонально вимкнена. Оскільки атропін є конкурентним блокатором із високою спорідненістю й достатньою тривалістю місцевої дії, стандартне закапування пілокарпіну може не подолати блокаду або дасть мінімальний ефект. Саме це і є односторонній антагонізм: один препарат (атропін) блокує рецептори так, що другий (пілокарпін) не може реалізувати свою дію через відсутність доступних рецепторів-мішеней, тобто ефект агоніста «однобічно» усувається антагоністом. Тут немає взаємного «погашення» двох незалежних ефектів через різні системи або рецептори; навпаки, обидва засоби спрямовані на один і той самий тип рецептора, але один є антагоністом, інший — агоністом, і домінує блокада рецептора. Фармакокінетично важливо, що при місцевому застосуванні в оці атропін характеризується тривалою циклоплегічною дією, оскільки блокада М-рецепторів у циліарному м’язі знімається повільно. Тому навіть якщо пілокарпін короткодіючий, він фізично не здатен швидко «перекрити» ефект атропіну без значного підвищення концентрації, що клінічно може бути небезпечним (ризик системних холінергічних ефектів, бронхоспазму у схильних, брадикардії тощо). Отже, відсутність бажаного відновлення акомодації після пілокарпіну логічно випливає з рецепторної блокади атропіном. Ключова ознака задачі — поєднання М-холіноблокатора (атропіну) з М-холіноміметиком (пілокарпіном) у спробі «скасувати» циклоплегію. Причинно-наслідковий ланцюг тут прямий: атропін конкурентно блокує М-рецептори → циліарний м’яз не відповідає на ацетилхолін і на пілокарпін → акомодація не відновлюється. Саме тому правильна відповідь — «Односторонній антагонізм».

Чому інші варіанти не підходять

Синергізм
Синергізм означає взаємне підсилення ефектів двох препаратів у одному напрямку або через комплементарні механізми. Атропін (М-холіноблокатор) і пілокарпін (М-холіноміметик) мають протилежні ефекти на М-рецептори ока, тому їхня взаємодія не може бути синергічною. У контексті задачі відсутність ефекту зумовлена блокадою рецептора, а не підсиленням дії.
Двосторонній антагонізм
Двосторонній антагонізм зазвичай описує взаємне послаблення дії двох засобів, коли кожен «гасить» ефект іншого (часто через протилежні впливи на функцію органа або через різні регуляторні системи). У даному випадку клінічно спостерігається не взаємне нівелювання, а домінування блокади: пілокарпін не може проявити ефект, бо мішень зайнята атропіном. Тому ситуація відповідає односторонньому, а не двосторонньому антагонізму.
Звикання
Звикання (толерантність) — це зниження ефекту препарату при повторному або тривалому застосуванні через адаптацію рецепторів/сигнальних шляхів або зміну фармакокінетики. У задачі описаний одноразовий/короткочасний епізод після інстиляції атропіну та спроби дати пілокарпін, тобто немає підстав для сформованої толерантності. Причина невдачі полягає в негайній рецепторній блокаді, а не в адаптації організму.
Тахіфілаксія
Тахіфілаксія — швидке зменшення ефекту при частих повторних введеннях за короткий час, типове для окремих класів (наприклад, непрямих симпатоміметиків) через виснаження медіатора або швидку десенситизацію. Тут немає даних про багаторазові введення пілокарпіну з короткими інтервалами чи виснаження ацетилхоліну; навпаки, агоніст не працює через блокаду рецептора антагоністом. Тому тахіфілаксія не пояснює відсутність ефекту в цій ситуації.

Це одне питання з бази КРОК

У КРОК-хабі ці ж питання можна проходити з підрахунком результату, з роботою над помилками, статистикою за темами й системами, архівом і схожими тестами.

Схожі питання — Лікарські засоби, що впливають на холінергічні синапси