Для кращого огляду дна очного яблука лікар закрапав в кон’юнктиву ока пацієнта розчин атропіну. Це призвело до розширення зіниці через блокаду таких мембранних циторецепторів:

Чому це правильна відповідь

Правильна відповідь — М-холінорецепторів, тому що атропін є класичним конкурентним антагоністом мускаринових холінорецепторів і викликає мідріаз саме через блокаду М-рецепторів у сфінктері зіниці та циліарному м’язі. У нормі парасимпатичні волокна (через ацетилхолін) активують М3-рецептори гладких м’язів ока, підвищують внутрішньоклітинний Ca²⁺ і спричиняють скорочення сфінктера зіниці (міоз) та скорочення циліарного м’яза (акомодація на близьку відстань). Коли ці М-рецептори заблоковані, парасимпатичний “звужувальний” вплив зникає, і відносно переважає симпатичний тонус дилататора зіниці, що й проявляється розширенням зіниці. Тип фармакологічного процесу тут — рецепторний, з дією на мембранні метаботропні рецептори, пов’язані з G-білками. Мускаринові рецептори належать до GPCR; для ефектів у оці ключовими є М3 (Gq-зв’язані) на гладких м’язах. Фізіологічна активація М3 запускає шлях фосфоліпази C з утворенням IP3/DAG, вивільненням Ca²⁺ із саркоплазматичного ретикулума та скороченням гладких м’язів. Атропін, конкуруючи з ацетилхоліном за зв’язування з М-рецепторами, блокує запуск цього каскаду, знижує Ca²⁺-залежне скорочення сфінктера зіниці та циліарного м’яза, що і дає мідріаз та циклоплегію як очікувані фармакодинамічні наслідки. На органному й системному рівні це проявляється саме тим, що потрібно для огляду очного дна: зіниця широко розкривається, полегшуючи візуалізацію сітківки та диска зорового нерва. Одночасна циклоплегія (втрата акомодації) є прямим продовженням того ж механізму — блокади М3-рецепторів циліарного м’яза, через що кришталик не може “налаштуватися” на близьку відстань. Важливо, що цей ефект не потребує активації симпатичних рецепторів: він виникає як наслідок зняття парасимпатичного контролю, тобто функціональної денервації парасимпатичної ланки. Фармакокінетично в задачі релевантне місцеве застосування: атропін у вигляді очних крапель добре проникає в тканини ока і забезпечує тривалий ефект, бо є ліпофільним третинним аміном і може дифундувати крізь біологічні мембрани. Місцева інстиляція не виключає системної абсорбції через кон’юнктиву та носослізний шлях, тому навіть офтальмологічне використання потенційно може давати антихолінергічні системні реакції у чутливих пацієнтів. У клінічній практиці це пояснює обережність у дітей та літніх і ризик провокації підвищення внутрішньоочного тиску при схильності до закритокутової глаукоми, що логічно випливає з антиМ-ефектів. Саме тому “блокада таких мембранних циторецепторів” при мідріазі від атропіну однозначно вказує на М-холінорецептори: це єдиний варіант, який безпосередньо відповідає механізму антимускаринової дії, GPCR-сигналінгу через Gq/IP3/DAG у сфінктері зіниці і типовому офтальмологічному застосуванню атропіну для мідріазу. Інші запропоновані рецептори або належать до інших медіаторних систем, або не є головними мішенями атропіну, або дають протилежну/іншу клінічну відповідь у тканинах ока.